Зростання дезертирства та непокори в ЗСУ: чиновники б’ють на сполох

У Києві триває розслідування інциденту, що стався 11 грудня у Дарницькому районі та був кваліфікований як терористичний акт. Подія, яка сколихнула місто, забрала життя військовослужбовця Національної гвардії України й призвела до травмування кількох людей. За даними Київської міської прокуратури, правоохоронці відпрацьовують усі можливі версії, зокрема пов’язані зі встановленням та дистанційним підривом саморобних вибухових пристроїв.

Перший вибух стався під час звичайного патрулювання території, де працювали двоє нацгвардійців. Під час огляду місцевості спрацював прихований вибуховий механізм, що миттєво спричинив загрозливу ситуацію. Один із військових загинув від отриманих ушкоджень, тоді як його напарник та охоронець, який перебував неподалік, зазнали травм і були негайно госпіталізовані. За словами правоохоронців, стан постраждалих контролюється медиками.

Другий вибух стався вже після прибуття поліції та медиків. Під час документування події і надання допомоги стався повторний підрив, іще двоє працівників поліції отримали поранення. Правоохоронці зазначають, що в обох випадках спрацювали саморобні вибухові пристрої, закладені заздалегідь.

Подію кваліфіковано як терористичний акт, що спричинив загибель людини (ч. 3 ст. 258 Кримінального кодексу України). На місці продовжують працювати слідчі, вибухотехніки та оперативні підрозділи.

Цей інцидент відбувся на тлі подібних диверсій, які фіксують по всій Україні. Нагадаємо, 23 листопада у Дніпрі затримали 16-річного хлопця, який на завдання російських спецслужб заклав вибухівки у громадських місцях. Внаслідок теракту загинув 35-річний чоловік, а під час повторного вибуху поранень зазнав поліцейський, який прибув на виклик.

У Києві тривають заходи з посилення безпеки, а правоохоронці перевіряють можливий зв’язок між диверсіями.

В умовах продовження воєнного стану та загальної мобілізації в Україні уряд і військове керівництво працюють над заходами, що підвищують боєздатність Збройних сил та забезпечують стабільну роботу критично важливих галузей. На тлі цих змін активізувалися дискусії щодо можливого посилення мобілізації у 2026 році, адже ефективність оборони безпосередньо залежить від людського ресурсу.

Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський наголосив, що ключовим фактором здатності армії протистояти російському наступу є саме особовий склад, а не лише технічне оснащення. Техніка, озброєння та сучасні системи важливі, але вони ефективні лише тоді, коли за ними стоять підготовлені та мотивовані військовослужбовці. У зв’язку з цим Сирський підкреслив необхідність продуманої та поступової мобілізації, яка дозволить не тільки наростити чисельність, а й зберегти високий рівень підготовки особового складу.

Сирський зазначив, що термін базової загальновійськової підготовки вже збільшено до 51 дня. Навчальні процеси зміщують подалі від фронту, закріплюючи корпуси за полігонами в центральних і західних областях для зменшення ризиків та підвищення якості підготовки. Окрему увагу він звернув на адаптаційну програму для новобранців, мета якої — зменшення випадків самовільного залишення частини. Головнокомандувач також доручив пришвидшити будівництво та оснащення укриттів на полігонах, адже стан безпеки на частині об’єктів залишався незадовільним.

Військовий аналітик Іван Тимочко прогнозує, що у 2026 році мобілізація може зіткнутися з новими викликами. За його словами, росія зосереджуватиметься на збільшенні чисельності піхоти, включно з мобілізацією ув’язнених, що дає їй змогу швидко відновлювати втрати. Це, на думку експерта, створює додатковий тиск на українську систему мобілізації, яка також потребуватиме збільшення обсягів набору.

Секретар Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Роман Костенко раніше заявляв, що нинішні темпи мобілізації — близько 30 тисяч осіб на місяць — покривають лише половину потреб Збройних сил. За цих умов питання посилення призову залишається відкритим і залежатиме від темпу бойових дій, стратегічних потреб армії та рішень Верховної Ради.

У військовому керівництві наголошують, що мобілізаційні процеси й надалі коригуватимуть відповідно до ситуації на фронті, а акцент на підготовку, безпеку навчальних центрів та адаптацію бійців залишатиметься пріоритетом.

Генеральний прокурор Руслан Кравченко публічно оголосив про початок всеукраїнської перевірки всіх дитячих будинків та закладів інтернатного типу. Паралельно з цим стало відомо про вручення трьох підозр працівникам інтернатної системи, що стало першим конкретним кроком у відповідь на численні факти порушень. Рішення було ухвалене на тлі гучних викриттів, які протягом останніх місяців активно поширювалися у відкритих джерелах та викликали широкий суспільний резонанс.

Поштовхом до дій правоохоронних органів стали матеріали, оприлюднені громадськими активістами та правозахисними організаціями. Вони фіксували системні проблеми, що роками замовчувалися: від зловживання службовим становищем і нецільового використання бюджетних коштів до грубого нехтування правами та безпекою дітей. За словами представників громадського сектору, лише за останні пів року було зібрано сотні документів, свідчень та журналістських розслідувань, які вказують на глибоку кризу в інтернатній сфері.

Одним із найбільш болючих епізодів став випадок у Великому Любліні. Після того як у мережі з’явилося відео 12-річної дівчинки, яка розповіла про сексуальні домагання з боку керівника реабілітаційного центру, стало очевидно, що йдеться не про один інцидент. Свідчення дітей підтвердили багаторічні факти побиттів, зґвалтувань, принижень та погроз. Моніторинг виявив умови, що не відповідають жодним стандартам: відсутність базових засобів гігієни, використання їдальні у приватних цілях, незаконні операції з грошима вихованців. Саме після публічного розголосу матеріали активістів почали вивчати правоохоронні органи.

Не менш резонансною стала історія незаконного повернення 52 українських дітей з Австрії, серед яких були й діти з важкими формами інвалідності. Вони три роки перебували у безпечних умовах за кордоном, але в ніч на 2 червня 2025 року були таємно доставлені в Україну, на Кіровоградщину — регіон, що регулярно потрапляє під ракетні обстріли. Правозахисники подали десятки запитів на адресу центральних і регіональних органів, домагаючись пояснень щодо легітимності та мети цього рішення, адже доля дітей і мотиви посадовців у цій історії залишаються нез’ясованими.

Ще один масштабний кейс стосується Запорізького будинку дитини «Сонечко». Після аналізу фінансових документів стало очевидно, що заклад роками отримував фінансування на дітей, яких там фактично не було. Сто сімдесят вісім вихованців були евакуйовані на Львівщину та перебували на повному утриманні місцевого бюджету, але для державних звітів вони «продовжували перебувати» у Запоріжжі. Це дозволило адміністрації залучити майже 297 млн грн, з яких понад 212 млн пішли на зарплати та премії працівникам. Матеріали щодо схеми були скеровані до трьох десятків адресатів, включно з центральними органами влади.

Ще одним напрямком викриття стала державна субвенція на житло для сиріт. У 2024 році держава виділила кошти на придбання квартир для дітей-сиріт та підтримку сімейних форм виховання. Але на місцях чиновники масово повідомляли про «відсутність потреби», що дозволяло перерозподіляти субвенції у власних інтересах. Правозахисники надіслали запити до Одеси, Харкова і Києва, охопивши понад шістдесят адресатів та зафіксувавши характерні ознаки схеми, що працювала на приховане перерозподілення державних коштів.

Заява Генерального прокурора про початок перевірки всієї системи інтернатів виглядає першим серйозним кроком держави після тривалого ігнорування проблеми. Водночас у правозахисних колах наголошують, що формальна перевірка не дасть результату, якщо прокуратура не вивчить зібрані матеріали предметно. За пів року роботи громадським експертам удалося створити серйозні прецеденти, довести наявність системних порушень і показати, що проблему можливо розв’язувати не на папері, а через реальні дії.

У Тернополі розпочато досудове розслідування за фактом смерті третьокласника Лук’яна Сопеля, яке сталося в медичному закладі. Про трагедію повідомив начальник поліції Тернопільської області Сергій Зюбаненко на власній сторінці у Facebook 16 грудня. За попередньою інформацією, причиною смерті могли стати ускладнення після гострої респіраторної вірусної інфекції. Подія набула розголосу ще 15 грудня, коли стало відомо про загибель учня 3-Б класу Тернопільської спеціалізованої школи №7 з поглибленим вивченням іноземних мов.

Школа оперативно відреагувала на трагедію, опублікувавши офіційну заяву на своєму сайті та соціальних мережах. Педагоги та адміністрація висловили співчуття родині дитини, наголосивши на важливості підтримки учнів та колективу в цей складний час. Для батьків та учнів організовано психологічну допомогу, щоб допомогти пережити шок та горе, яке спіткало шкільну спільноту.

У школі не уточнили причин смерті дитини. Водночас керівник обласної поліції зазначив, що хлопчик помер у лікарні, однак не повідомив, чи мав він хронічні захворювання або чи могла до трагедії призвести лікарська помилка.

Сергій Зюбаненко також звернув увагу на те, що поліція дізналася про смерть дитини не від медиків, а з повідомлень у соціальних мережах. За його словами, цей факт уже сам по собі викликає запитання, на які суспільство має право отримати чіткі та аргументовані відповіді.

За інформацією з власних джерел ZAXID.NET, хлопчик помер у суботу, 13 грудня, у Тернопільській обласній дитячій лікарні. Наступного дня, у неділю, 14 грудня, його поховали. Попередньо відомо, що дитина хворіла на застуду, яка дала серйозні ускладнення у вигляді запалення легень. Причиною смерті, за попередніми даними, стала зупинка серця.

Наразі слідчі Тернопільського районного управління поліції з’ясовують усі обставини, що передували смерті третьокласника. Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 140 Кримінального кодексу України — неналежне виконання професійних обов’язків медичними працівниками. У поліції наголошують, що перевірка має бути об’єктивною та неупередженою, а всі обставини трагедії — ретельно встановлені.

Штрафи за використання російської музики у закладах громадського харчування в Україні потребують значного підвищення, оскільки наявні санкції не виконують роль ефективного стримувального механізму. Таку заяву зробив голова підкомітету з питань музичної індустрії Верховної Ради та президент Всеукраїнської асоціації музичних подій UAME Олександр Санченко в інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна». Він зазначив, що поточний штраф у розмірі 170 гривень виглядає фактично символічним, особливо для великих ресторанів, кафе та розважальних закладів.

Санченко підкреслив, що навіть із наявністю відповідних заборон, поточні штрафи не є достатнім стимулом для бізнесу дотримуватися законодавчих вимог. За його словами, для великих підприємств, які часто працюють з прибутками в сотні тисяч або навіть мільйони гривень, такі штрафи не складають серйозної загрози, що дозволяє їм ігнорувати обмеження без великих наслідків. Підвищення штрафів дозволить створити реальну загрозу для порушників, стимулюючи їх до більш свідомого ставлення до музичної політики країни.

Санченко наголосив, що для реальної ефективності санкцій потрібна не лише чітка процедура фіксації порушень, а й значно вищий розмір штрафу. На його думку, сума має перевищувати 50 тисяч гривень, щоб у власників закладів виникав реальний страх перед покаранням і бажання дотримуватися законодавства.

Він також повідомив, що наразі профільний комітет працює над створенням дієвого механізму контролю та відповідальності спільно з уповноваженою із захисту державної мови Оленою Івановською. Йдеться про напрацювання нових правил, які дозволять ефективніше реагувати на порушення мовного законодавства у сфері обслуговування.

Очікується, що рішення щодо посилення відповідальності за трансляцію російської музики у закладах громадського харчування можуть бути ухвалені вже наступного року. Законодавці підкреслюють, що йдеться не про формальну заборону, а про реальний інструмент захисту українського культурного простору.

Історія з пенсійним забезпеченням екс-прокурора Володимира Ізотова знову загострила дискусію про справедливість спеціальних пенсій в Україні. Чоловік завершив службу у 2023 році, маючи лише 41 рік, однак уже тоді отримав право на пенсійні виплати, розмір яких викликає суспільний резонанс. Йдеться про щомісячну суму в 219 тисяч гривень, що суттєво перевищує не лише його середній заробіток на посаді прокурора, а й офіційні доходи чинного генерального прокурора.

Ключовим моментом у цій справі стало рішення Харківського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2025 року. Суд скасував обмеження на максимальний розмір пенсії, які діяли з січня того ж року, фактично відкривши шлях до нарахування виплат без верхньої межі. Аргументація ґрунтувалася на тому, що Володимир Ізотов нібито розраховував на підвищену пенсію ще під час проходження служби, спираючись на законодавчі норми, які на той момент існували, але згодом були змінені або втратили чинність.

Пенсія у 219 тис. грн була розрахована на основі довідки Кіровоградської прокуратури, у якій зазначено, що виплати Ізотову за п’ять років склали 9,9 млн грн. Однак у реальності його доходи за 2016–2021 роки становили лише 2,68 млн грн, тобто середня зарплата за цей період – 44,7 тис. грн на місяць.

Таким чином, суд фактично дозволив нарахувати пенсію у 90% від завищених виплат, що і привело до космічного розміру виплати. Попри величезну суму, Ізотов не дає коментарів і посилається на захист персональних даних.

Цей випадок демонструє системну проблему в Україні: урядові обмеження на спецпенсії, запроваджені постановами Кабміну, суди часто визнають незаконними, через що колишні прокурори та інші держслужбовці отримують надвисокі виплати. Схоже, новий законопроєкт щодо прокурорських пенсій №12278, який передбачає скасування раннього виходу на пенсію під час роботи, ще не вирішить цієї проблеми повністю.

У багатьох країнах одночасно спостерігають складний епідемічний сезон грипу, який охоплює кілька континентів і характеризується різким зростанням кількості хворих. Фахівці пояснюють таку динаміку поширенням оновленого варіанту вірусу грипу A — H3N2. Його вже зафіксували в Японії, Великій Британії та ряді інших держав, що свідчить про швидке міжнародне розповсюдження інфекції.

За оцінками експертів, ключовою проблемою стала низька підготовленість імунної системи населення до цієї мутації. Упродовж останніх років більшість людей майже не контактували з подібним варіантом вірусу, тому рівень колективного імунітету виявився недостатнім. У результаті інфекція легше передається від людини до людини, а ланцюги зараження формуються значно швидше, ніж зазвичай.

Віруси грипу постійно змінюються, і більшість мутацій не мають серйозних наслідків. Однак цього разу йдеться про суттєві зміни. У штамі сезонного грипу H3N2 зафіксували одразу сім мутацій, що призвело до стрімкого зростання кількості випадків зараження.

За словами директора Центру еволюції патогенів Кембриджського університету професора Дерека Сміта, цей варіант вірусу, відомий як H3N2 субкластер K, майже напевно пошириться по всьому світу. Він належить до типу сезонного грипу A, але є антигенно відмінним від штамів, з якими людство стикалося останнім часом.

Медики зазначають, що симптоми зараження можуть не відрізнятися від класичного грипу. Водночас через слабший імунний захист люди частіше хворітимуть і активніше поширюватимуть вірус. Для літніх людей та осіб із хронічними захворюваннями грип, як і раніше, може становити смертельну небезпеку.

Директорка Всесвітнього центру грипу Інституту Френсіса Кріка у Великій Британії професорка Нікола Льюїс зазначає, що нинішні тенденції є незвичними. Вона визнає занепокоєння ситуацією, хоча й закликає не піддаватися паніці.

Фахівці нагадують, що симптоми різних вірусних інфекцій часто перетинаються. Застуда зазвичай розвивається поступово та вражає ніс і горло. Грип починається раптово, супроводжується високою температурою, ломотою в тілі та сильним виснаженням. Covid може нагадувати грип, але часто характеризується втратою нюху чи смаку, різким болем у горлі та розладами травлення.

Одним із найефективніших способів профілактики залишається вакцинація, хоча цьогорічні вакцини можуть не повністю відповідати новому мутованому штаму. Вчені підкреслюють: навіть частковий захист значно знижує ризик важкого перебігу хвороби.

Окрім щеплення, експерти радять дотримуватися базових правил гігієни: часто мити руки, прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання, уникати тісних контактів у разі поганого самопочуття. У країнах, де сезон грипу почався раніше, школи тимчасово закривають для стримування спалахів.

Медики також радять людям із симптомами грипу залишатися вдома, а за необхідності виходу — триматися на відстані від інших та розглядати використання маски для зменшення поширення інфекції.

Перша дружина актора Андрія Федінчика Вікторія вирішила відкрито відреагувати на нещодавнє інтерв’ю акторки Наталки Денисенко, у якому йшлося про обставини розлучення. Свою позицію вона виклала в емоційному дописі в Instagram, підкресливши, що не має наміру розпалювати конфлікт чи повертатися до давніх образ, але водночас вважає за потрібне озвучити власне бачення ситуації.

Вікторія наголосила, що не звинувачує колишнього чоловіка і не перекладає відповідальність за події минулого. За її словами, усі особисті питання між нею та Андрієм Федінчиком були врегульовані ще давно, а після розлучення їм вдалося зберегти нормальне спілкування та дружні стосунки. Саме тому вона не вважає за доцільне публічно переглядати або переоцінювати їхні рішення заднім числом.

«Найбільшою його карою було прожити стільки років з Денисенко. Ця пані вже вдруге гучно заявляє, що не мала стосунків з одруженим чоловіком, бо треба підтримувати свій образ “просвітленої” людини. Проте факти говорять інше… Соромно за неї, вибачте», — написала Вікторія.

Також вона додала, що вирішила публічно заступитися за Федінчика, підкресливши, що у стосунках із ним не стикалася з жорстокою поведінкою:

«Скажу з власного досвіду, що за 5 років стосунків він ніколи не був жорстоким і не вдавався до образ. Саме тому на його захист зараз стали люди навіть з найближчого оточення самої Денисенко».

Сторіз Вікторії швидко привернули увагу користувачів соцмереж.

Андрій Федінчик і Вікторія були разом п’ять років. Після розриву актор одружився з Наталкою Денисенко, з якою прожив у шлюбі вісім років. У пари є син Андрій. У 2024 році подружжя офіційно оформило розлучення.