Зростання дезертирства та непокори в ЗСУ: чиновники б’ють на сполох

23 січня — день, який не є офіційним державним святом в Україні, але має велике символічне значення для країни. Ця дата об'єднує в собі кілька важливих вимірів — історичний, релігійний і суспільний. Вона є своєрідним маркером важливих подій, що залишили свій слід у національній свідомості, та виявляється значущою для віруючих і громадян України.

Історично 23 січня пов’язане з важливою подією у політичному житті козацької України. У 1710 році саме цього дня було укладено договір дружби між Запорізьким військом та Кримським ханством. Ця угода мала стратегічне значення для обох сторін, адже забезпечувала взаємну підтримку у боротьбі з Османською імперією та спільний захист від зовнішніх загроз. Вона стала важливим етапом у розвитку політичних і військових відносин між козаками та кримськими татарами, закріплюючи їхню співпрацю і надання підтримки в боротьбі за незалежність.

На міжнародному рівні 23 січня присвячене темі материнського та жіночого здоров’я. У різних країнах цього дня наголошують на важливості доступної медичної допомоги для жінок, профілактики захворювань, а також суспільної підтримки матерів. Хоча ця дата не має офіційного статусу в Україні, її сенс залишається актуальним і для українського суспільства.

Церковний календар також надає 23 січня особливого значення. За новоюліанською традицією віряни вшановують пам’ять священномученика Климента Анкірського, якого в народі вважали покровителем здоров’я та тілесної витривалості. Раніше за юліанським календарем цього дня згадували святителя Григорія Ніського — одного з видатних богословів раннього християнства.

Народні традиції та прикмети 23 січня були тісно пов’язані зі спостереженням за погодою і щоденною працею. Вірили, що іній, який довго тримається на деревах, передвіщає холодне літо, мокрий сніг — затяжну й дощову весну, а північний вітер обіцяє пізнє потепління. День вважався сприятливим для хатніх і господарських справ, особливо для прибирання та підготовки запасів наприкінці зими.

Окремі звичаї були пов’язані з родинним добробутом. У деяких регіонах наприкінці січня готували пироги з м’ясною начинкою і ділилися ними з родичами, вірячи, що це зміцнює сімейні зв’язки та приносить злагоду в дім.

Водночас існували й заборони. За народними уявленнями, 23 січня не варто піддаватися смутку, лінуватися або відкладати важливі справи. Вважалося, що байдужість і пасивність у цей день можуть негативно вплинути на перебіг усього року.

Двадцять четвертий день січня має одразу кілька важливих значень, поєднуючи професійні, міжнародні та духовні події. Ця дата є символічною як для України, так і для світової спільноти, адже вона охоплює сфери державної безпеки, суспільної відповідальності та народної пам’яті, сформованої віками.

В Україні 24 січня відзначають День зовнішньої розвідки. Це професійне свято фахівців, які стоять на передовій невидимого фронту та відповідають за збір, аналіз і прогнозування інформації, що стосується загроз національній безпеці. Саме зовнішня розвідка відіграє ключову роль у протидії міжнародному тероризму, незаконному обігу зброї, гібридним загрозам, кібератакам та спробам дестабілізації держави ззовні. В умовах повномасштабної війни значення роботи розвідників зросло в рази, адже від їхньої точності та професіоналізму часто залежать стратегічні рішення та безпека мільйонів громадян.

На міжнародному рівні 24 січня відзначається Міжнародний день освіти. Його мета — привернути увагу до проблем доступності навчання, підвищення якості освіти та ролі вчителів у суспільстві. День покликаний нагадати, що освіта є базовим правом кожної дитини.

Також цього дня у світі проводять Міжнародний жіночий спортивний день, спрямований на популяризацію спорту серед жінок, підвищення видимості жіночих змагань і подолання гендерної нерівності у спортивному середовищі.

Окрім того, 24 січня неофіційно відзначають День морозива ескімо, День африканської культури, День компліментів, День вторинної переробки смартфонів та кілька інших тематичних ініціатив.

За новим церковним календарем 24 січня вшановують святу Ксенію Міланську, відому як благодійницю та наставницю. Її вважають покровителькою родинного благополуччя та милосердя. У цей день також відзначають іменини жінки з ім’ям Ксенія.

Віряни, які дотримуються старого стилю, цього дня згадують святого Феодосія Великого.

У народі вважалося, що наприкінці січня часто настає відлига, однак прикмети радили не втрачати пильність. Ясна погода на тлі тепла вказувала на швидке похолодання, а різкі зміни протягом дня — на мінливий лютий. Холодний вітер вважали ознакою посилення морозів.

Цього дня було заведено молитися святій Ксенії, просячи допомоги в сімейних справах, здоров’я та благополуччя. Особливу увагу приділяли добрим вчинкам і безкорисливій допомозі іншим.

За повір’ям, 24 січня варто щиро подякувати близьким або сказати комплімент без жодного приводу — вважалося, що це приносить добробут і гармонію.

У цей день не радили сваритися, обманювати, мститися чи давати неправдиві обіцянки. Вважалося, що навіть негативні думки можуть нашкодити. Також за народними уявленнями небажано стригти волосся та нігті, щоб не накликати проблем зі здоров’ям.

Фахівці з харчування дедалі частіше наголошують, що оливкова олія першого віджиму (extra virgin olive oil, EVOO) є найкращим вибором для щоденного приготування страв. Її отримують шляхом механічного холодного віджиму оливок без застосування хімічної обробки, що дозволяє зберегти максимальну кількість природних корисних речовин.

Головною цінністю EVOO є висока концентрація біоактивних сполук, зокрема поліфенолів і вітаміну Е. Ці компоненти відомі своїми антиоксидантними властивостями: вони допомагають захищати клітини від ушкоджень, знижують рівень запалення в організмі та позитивно впливають на роботу серцево-судинної системи. Регулярне вживання такої олії пов’язують зі зменшенням ризику розвитку хронічних захворювань, включно з проблемами серця та обміну речовин.

Сертифікований сомельє Мазен Ассаф порівнює якісну EVOO зі свіжовичавленим фруктовим соком, адже холодний віджим зберігає природні поживні речовини оливок. Для найкращого ефекту радять обирати олію раннього врожаю, з одного походження та першого віджиму.

Для страв, що потребують високих температур, експерти рекомендують авокадову олію. Вона витримує інтенсивне смаження та грилювання, має нейтральний смак і містить лютеїн — антиоксидант, корисний для зору.

Фахівці радять обмежити використання кокосової, пальмової олії, смальцю, топленого масла, а також рафінованих олій з насіння (соняшникова, кукурудзяна, соєва, ріпакова). Часте їхнє використання підвищує рівень «поганого» холестерину та сприяє запальним процесам і окисненню жирів під час смаження.

Таким чином, для щоденної кулінарії найкраще підходить оливкова олія першого віджиму, а для приготування на високих температурах — авокадова олія, тоді як інші види олій слід використовувати обережно.

У Дніпропетровській області правоохоронні органи викрили та затримали посадовицю однієї з міських рад Дніпровського району під час отримання неправомірної вигоди. За інформацією слідства, йдеться про керівницю профільного відділу, який відповідає за питання містобудування, архітектури та земельних відносин у громаді.

Слідчі встановили, що чиновниця нібито запропонувала місцевому підприємцю «допомогу» у вирішенні адміністративних питань, пов’язаних із розміщенням зовнішньої реклами. Мова йшла про отримання необхідних погоджень та дозволів на встановлення рекламних конструкцій на території громади, що входить до її службових повноважень або перебуває у сфері впливу очолюваного нею підрозділу.

Підприємець погодився на вимоги посадовиці, після чого звернувся до правоохоронних органів. Передача коштів відбувалася під контролем слідства.

Посадовицю затримали в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Їй повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди службовою особою, що передбачає кримінальну відповідальність за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Суд обрав підозрюваній запобіжний захід. Досудове розслідування триває.

Адміністрація торговельно-офісного комплексу Gulliver повідомила про завершення усіх необхідних робіт, які мали на меті відновити повноцінну роботу об’єкта. За словами представників комплексу, наразі триває фінальний етап підготовчих та технічних заходів, що передують запуску. У зверненні до орендарів і відвідувачів наголошується, що повне відкриття заплановане на 1 лютого. Саме з цієї дати комплекс має працювати у звичному режимі, без обмежень для відвідувачів і з повною доступністю усіх зон.

У повідомленні також зазначається, що досягнення цього етапу стало можливим завдяки скоординованій роботі технічних служб, підрядників і адміністрації. Після завершення основних робіт залишилися лише остаточні налаштування систем безпеки, комунікацій та внутрішньої інфраструктури, які мають бути завершені у найближчі дні. Такі підготовчі кроки важливі, адже мова йде про великий об’єкт, де одночасно перебуває багато людей, і тому безпека, комфорт та організація потоків відвідувачів є пріоритетними.

Нагадаємо, що з кінця жовтня 2025 року торговельно-офісний комплекс був закритий: не функціонувала торгова частина та частина офісних приміщень. Поступове відновлення роботи розпочалося в грудні. З 12 грудня для відвідувачів відкрили перший та мінус перший поверхи, де відновила роботу більшість магазинів, а з 15 грудня у комплексі знову запрацював супермаркет «Сільпо».

Адміністрація зазначає, що після відкриття 1 лютого Gulliver працюватиме у повному форматі, а всі сервіси та простори будуть доступні для відвідувачів і орендарів.

Катерина Реп’яхова, блогерка та дружина відомого українського співака Віктора Павліка, вперше розповіла про своє особисте життя до зустрічі з артистом. В одному з недавніх постів у своєму фотоблозі вона поділилася важливими моментами з минулого, розповівши про стосунки, які були до знайомства з Павліком. Виявилося, що на момент їхньої зустрічі Катерина пережила великий етап у своєму житті.

За словами блогерки, її попередні стосунки тривали близько п’яти років. Це був серйозний період, який вона оцінює як важливий у своєму житті, особливо для молодої дівчини. Проте, попри тривалість і глибину тих стосунків, вони не принесли їй справжнього щастя, оскільки з часом вони стали вичерпними, і зрозуміло, що це вже не був її шлях.

Також Катерина відповіла на запитання про різницю у віці з чоловіком. Нагадаємо, блогерка молодша за Віктора Павліка на 28 років, що неодноразово ставало темою обговорень у мережі. За словами Реп’яхової, на початку стосунків вона не звертала уваги на вік чоловіка і не відчувала жодного дискомфорту. Проте зараз, коли Віктору Павліку виповнилося 60 років, різниця віку певною мірою відчувається.

Катерина наголосила: «Коли ми познайомилися, йому було 50 років. І тоді це був чоловік у розквіті літ».

Відомо, що Віктор Павлік і Катерина Реп’яхова разом уже близько десяти років. У 2020 році закохані таємно розписалися та офіційно узаконили стосунки. Подружжя виховує спільного сина Михайла.

Між 2013 та 2016 роками через ПриватБанк було виведено близько двох мільярдів доларів США. Основним механізмом цього стало масове кредитування компаній, які мали прямий зв’язок із тодішніми співвласниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Ці транзакції не були звичайними комерційними операціями, а фактично призводили до виведення значних коштів із фінансової системи країни.

Результатом таких дій стало серйозне погіршення ліквідності ПриватБанку та зростання ризиків для його клієнтів і вкладників. Незабаром це стало однією з головних причин, через які держава була змушена ініціювати націоналізацію банку, щоб запобігти його банкрутству та забезпечити фінансову стабільність. Націоналізація вимагала значних бюджетних витрат, що становило багатомільярдне навантаження на державні ресурси.

Наслідки цієї кредитної політики стали критичними. У грудні 2016 року держава була змушена націоналізувати ПриватБанк, визнавши його неплатоспроможним. Після цього з бюджету було спрямовано понад 5,75 млрд доларів для стабілізації роботи фінустанови, що еквівалентно більш як 155 млрд гривень.

Ключову роль у реалізації схеми відігравав топменеджмент банку, який входив до кредитного комітету та системно погоджував видачу позик пов’язаним структурам. Серед осіб, які схвалювали найбільшу кількість таких кредитів, фігурують Тимур Новіков, Тетяна Гур’єва, Володимир Яценко та Юрій Пікуш. Окрему роль у цій системі відігравала тодішня заступниця голови правління ПриватБанку Любов Чмона, яка погодила 126 кредитів, що стали частиною шахрайської схеми.

Любов Чмона очолювала бюджетний департамент банку — підрозділ, який фактично виконував функції внутрішнього казначейства для бізнес-імперії Коломойського і Боголюбова. Саме через цей департамент формувалися бюджети, прогнозувався рух коштів і забезпечувалося безперебійне фінансування компаній, пов’язаних із власниками банку. Без участі бюджетного департаменту масове схвалення фіктивних кредитів було б неможливим.

Свідчення, надані у суді, вказують на тісні особисті й робочі зв’язки між керівниками ключових департаментів банку та його власниками. Топменеджмент діяв не автономно, а виконував прямі вказівки Коломойського і Боголюбова, отримуючи натомість високі винагороди, збереження посад і гарантії майбутнього юридичного захисту.

Варто підкреслити, що розгляд у Лондоні мав господарський характер. Суд не встановлював кримінальної відповідальності конкретних топменеджерів, однак визнав сам факт масштабного шахрайства. За підсумками розгляду Коломойського і Боголюбова зобов’язали сплатити державному ПриватБанку близько 3 млрд доларів — з урахуванням відсотків та витрат на стягнення. У встановлений строк ці кошти сплачені не були, після чого банк розпочав процедури примусового стягнення.

Попри свою ключову роль у схемі, Любов Чмона за дев’ять років після націоналізації так і не стала фігуранткою кримінальних проваджень в Україні. Водночас іншим колишнім заступникам голови правління пощастило менше. Володимиру Яценку було оголошено підозру у привласненні та відмиванні коштів, а Людмилі Шмальченко — у причетності до розкрадання мільярдів гривень з банку.

Ще одним показовим епізодом стала історія Тимура Новікова. На відміну від Чмони, він не лише погоджував сумнівні кредити, а й, за матеріалами інших судових процесів, отримав близько 4,8 млн євро через кіпрську компанію Primecap, яка перебувала в центрі фінансових операцій, пов’язаних із виведенням коштів. Наразі ПриватБанк намагається стягнути ці гроші в межах окремого судового процесу за кордоном.

Показово, що і Любов Чмона, і Тимур Новіков після завершення роботи у ПриватБанку продовжили кар’єру у бізнесах, пов’язаних із групою «Приват». Ба більше, Чмона, яка на момент націоналізації володіла 0,24% акцій банку, двічі намагалася оскаржити націоналізацію в українських судах, вимагаючи повернення банку попереднім власникам. Обидві спроби завершилися поразкою.

Історія ПриватБанку демонструє не лише масштаби фінансових зловживань, а й глибину системної проблеми — коли ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб в інтересах власників, а відповідальність за наслідки зрештою лягла на державу і платників податків.