Звільнення прокурора Горощенка після корупційного скандалу та нові акценти у справі

Національне агентство з питань запобігання корупції у жовтні 2025 року завершило 108 повних перевірок декларацій, відібраних за ризик-орієнтованою системою. Результати виявили масштабну проблему: у кожній із перевірених декларацій знайшли порушення. Така статистика свідчить про глибоку системність недостовірного декларування та необхідність посилення контролю за фінансовою прозорістю осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

У 61 декларації встановлено ознаки недостовірних даних на загальну суму понад 417,2 мільйона гривень. Такі порушення підпадають під статтю 366-2 Кримінального кодексу або частину четверту статті 172-6 Кодексу про адміністративні правопорушення. Йдеться про приховане майно, невідповідність доходів задекларованим витратам, а також відсутність інформації про окремі активи, що мають значення для оцінки доброчесності посадовців.

За результатами місяця до компетентних органів скеровано 31 обґрунтований висновок за ст. 366-2 КК, 21 матеріал щодо адмінправопорушень, а також два висновки до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо активів без підтверджених джерел походження.

НАЗК також оприлюднило найрезонансніші порушення серед перевірених декларацій. Зокрема, у директора департаменту фінансів Одеської ОДА виявили ознаки необґрунтованих активів на понад 7,3 млн грн та недостовірні відомості ще на понад 8 млн грн за два роки. Посадовець не задекларував 37 земельних ділянок неповнолітнього сина та не підтвердив походження готівки.

Колишній заступник начальника Південного офісу Держаудитслужби, за даними НАЗК, не зміг пояснити появу понад 4,4 млн грн готівкових заощаджень та вказав недостовірні дані про криптовалюту. ДБР вже розпочало кримінальне провадження.

Суттєві розбіжності виявили і в деклараціях колишнього заступника Бориспільського міського голови, який не підтвердив походження 5,5 млн грн готівки, а також депутата Черкаської міськради, що «забув» про будинок майже за 9 млн грн і дивіденди зі США на 39,4 млн грн. Матеріали щодо цих випадків передано до Нацполіції.

У декларації депутата сільради Житомирщини виявили необґрунтовані активи більш ніж на 5,7 млн грн та недостовірні дані на десятки мільйонів у двох звітних періодах. Депутат Полтавської облради, за даними НАЗК, не задекларував водне судно та не підтвердив збереження понад 29 млн грн готівки.

Порушення на мільйонні суми також зафіксовано у деклараціях депутата Бучанської райради, начальника управління Закарпатської облради, колишніх керівників Київської та Запорізької ОДА. У кожному випадку матеріали передані відповідним правоохоронним органам.

21 листопада в українському календарі вирізняється особливою насиченістю змістів і символів. Це дата, яка об’єднує події, що вплинули на формування сучасної України, церковні урочистості, міжнародні ініціативи та народні сезонні спостереження. Упродовж століть цього дня перегукуються давні обряди й новітні значення, створюючи відчуття неперервності української культурної та духовної традиції.

За церковним новоюліанським календарем саме 21 листопада відзначається Введення в храм Пресвятої Богородиці — одне з найшанованіших богородичних свят, яке в народі називають Третьою Пречистою. Його пов’язують із молитвами за добробут родини, внутрішню гармонію, очищення серця та підтримку жінок у їхніх життєвих випробуваннях. У багатьох громадах цей день вважається сприятливим для примирення, благословення дому та подяки за прожитий рік.

Пам’ять про староцерковну традицію також жива: 21 листопада за юліанським календарем відзначали День архангела Михаїла — покровителя військових і захисника небесного воїнства.

У світі сьогодні також відзначається низка важливих дат. Генеральна асамблея ООН святкує Всесвітній день телебачення, наголошуючи на ролі медіа у формуванні якісного та відповідального інформпростору. Своє професійне свято мають рибалки — Всесвітній день риболовлі, який присвячений сталим і гуманним методам лову. Інші міжнародні ініціативи включають День привітань, День боротьби з муковісцидозом, День таблиці множення, День протидії булінгу, День вазектомії та День без музики.

Для українців 21 листопада має ще одну особливу вагу — це День Гідності та Свободи, встановлений на знак початку Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. У цей день вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні та згадують історичний шлях, яким українці довели вірність ідеалам демократії й свободи.

У народних уявленнях дата 21 листопада вважалася рубежем між осінню та зимою. Погодні прикмети цього дня традиційно пов’язували з майбутніми морозами та поведінкою природи. Вірували, що туман віщує відлигу, а дощ обіцяє коротку непогожу весну. Третю Пречисту вважали сприятливою для укладання угод, торгівлі та фінансових справ.

Водночас існували й певні заборони. Як і в інші великі церковні свята, не рекомендувалося сваритися, виконувати важку роботу, займатися пранням, прибиранням чи вживати алкоголь. Не радили давати гроші в борг, щоб не накликати фінансові втрати. Уникати варто також поспіху та необдуманих рішень.

Попри розслідування, розпочате Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою та Національним антикорупційним бюро ще в лютому 2024 року, у Головному управлінні ДПС у Харківській області не відбулося жодних відчутних зрушень. Схеми, пов’язані з незаконним «поверненням ПДВ», штучним внесенням підприємств до категорії ризикових та блокуванням податкових накладних, продовжують функціонувати, перетворюючи податкову систему регіону на інструмент тиску та збагачення обмеженого кола осіб.

За даними підприємців і громадських активістів, на керівних позиціях формально відбулися певні кадрові ротації, проте фактичні виконавці сумнівних рішень залишилися на своїх місцях або передали повноваження лояльним «приймачам». Подібна практика дозволяє зберігати контроль над фінансовими потоками та ухилятися від кримінальної відповідальності, створюючи видимість оновлення структури.

Заступниця начальника Світлана Подсоха та її донька Анна Подсоха, яка очолює управління податкових ризиків, володіють квартирами, будинками, землею, елітними авто та нежитловою нерухомістю у центрі Харкова. Борги за комунальні послуги вони не сплачують, а стягнення через суд не впливає на їхній статус.

Юлія П’яташ, колишня «права рука» Гладченка та Марєхіна, уникла покарання, здавши керівників, і залишилася на посаді начальниці відділу ризиків. Її майно включає кілька квартир, землю, автомобіль та доларові заощадження. Донька проживає у Польщі, а борги за комунальні послуги перевищують 21 тисячу гривень.

Сергій Захаров, офіційно головний державний інспектор, фактично є «касиром» Селезня, збираючи «данину» з бізнесу та розподіляючи її між своєю «четвіркою». Він володіє автопарком, нерухомістю, готівкою та банківськими рахунками. Захарова «забронювали» від мобілізації, тоді як справжні податківці вже служать на фронті.

Прифронтовий Харків страждає від війни щодня: гинуть люди, руйнуються будинки, а податківці продовжують збагачуватися на тіньових схемах, прикриваючись посадами та зв’язками. Експерти та активісти ставлять питання: чи залишаться нові «податкові феодали» без покарання і чи держава готова протистояти корупції у прифронтових регіонах?

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.

Військова медикиня Збройних сил України та відома громадська діячка Аліна Михайлова висловила публічне обурення з приводу допису радника Офісу президента Сергія Лещенка, у якому той зачепив народного депутата Ярослава Железняка та тему волонтерської діяльності. Як повідомляє «Цензор.НЕТ», обговорення розгорілося під постом Лещенка, де Михайлова залишила емоційний і доволі жорсткий коментар.

Попри те, що сама медикиня неодноразово критикувала Железняка за окремі дії та заяви, цього разу вона стала на бік депутата, наголосивши: характер висловлювань Лещенка переходить межі конструктивної дискусії. Михайлова підкреслила, що в умовах війни будь-які маніпуляції темою волонтерства є неприпустимими, а публічні намагання дискредитувати людей, які причетні до допомоги армії, завдають шкоди загальній боротьбі.

«Абсолютно не прихильниця Железняка, але, щоб таку х#йню писати — це треба норм відпрацьовувати так», — написала вона.

Медикиня наголосила, що війна триває з 2014 року, і за цей час, на її думку, Лещенко жодного разу не став на захист України зі зброєю в руках.

«Ого як, волонтер з медалями. Гидота», — додала Михайлова, звинувативши піарника ОП у лицемірстві.

Коментар Михайлової викликав активне обговорення у соцмережах, адже суперечка між представниками влади, військовими та волонтерами стала особливо чутливою темою у період активних бойових дій.

Сьогодні християни вшановують святого пророка Авдія — одну з найбільш маловідомих, але водночас надзвичайно значущих постатей біблійної історії. Хоч його ім’я не так часто звучить у церковних читаннях, життєвий шлях Авдія та його пророцтво залишили глибокий слід у духовній традиції. За переданням, він походив з Єрусалима та жив у період між VIII і VI століттями до Різдва Христового — час великих потрясінь для давньої Юдеї, коли народ переживав політичні конфлікти, внутрішні розділення та зовнішню загрозу.

Існують різні версії щодо того, ким був Авдій до свого пророчого служіння. Одні джерела називають його учнем пророка Іллі — одного з найвпливовіших духовних наставників Старого Завіту. Інші згадують про його службу при дворі царя Ахава, де Авдій виконував обов’язки домоуправителя. Саме в цьому контексті оповідається про його подвиг: ризикуючи власним життям, він врятував сто пророків Господніх, переховуючи їх у печерах та забезпечуючи їжею й водою під час жорстоких гонінь.

У народних традиціях із цим днем пов’язували декілька заборон:

не сваритися і не говорити лихого — вважалося, що сказане повернеться до людини;

не брехати — існувала приказка: «На Авдія — не кажи лихого слова»;

не виганяти худобу надвір — за повір’ям, саме в цей день починалися сильні морози.

У давнину цей день називали Авдіїв. Казали: «Прийшов Авдій — зиму привів». За погодою 19 листопада визначали характер зими:

якщо випав сніг — він пролежить аж до весни;

відлига чи дощ — зима буде довгою і сирою;

тихий, безвітряний день — очікується м’яка зима;

іній на деревах — до врожайного року.

Іменини сьогодні святкують: Валентин, Геннадій, Денис, Дмитро, Іван, Костянтин, Леонід, Михайло, Олександр, Петро, Семен, Сергій, Тимофій, Федір, Яків.

Талісманом людей, народжених у цей день, вважають нефрит — символ здоров’я, сили і довголіття.

1915 — Степан Малюца-Пальчинський, священик, кобзар УПА, художник

1922 — Юрій Кнорозов, відомий український мовознавець, який розшифрував писемність майя

1986 — Валерія Ходос, українська акторка

У цей день сталися такі події:

1190 — заснування Тевтонського ордену

1493 — Христофор Колумб відкрив острів Пуерто-Рико

1626 — у Немирові створено церковне братство

1815 — Франція приєднується до Священного союзу

1891 — у Німецькій імперії продано першу іграшкову залізницю

1916 — Франц Йосиф I надав автономію Східній Галичині

1921 — створено центральну метеорологічну службу України — Укрмет

1946 — Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію проти релігійних і расових переслідувань

1989 — перепоховання Стуса, Литвина і Тихого в Києві

1997 — старт експедиції на шатлі Колумбія за участі Леоніда Каденюка

2012 — в Україні набрав чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс

День працівників гідрометеорологічної служби України

Міжнародний день пам’яті журналістів

Всесвітній день громадянина

Міжнародний день цільного зерна

Міжнародний день чоловіків

Міжнародний день жінок-підприємців

День працівника скляної промисловості

День запобігання насильству над дітьми

Всесвітній день географічних інформаційних систем (GIS Day)

Всесвітній день боротьби проти ХОЗЛ

За період повномасштабної війни фінансовий стан голови Державної комісії України з питань запасів корисних копалин Сергія Паюка зазнав помітного та стрімкого зростання. Від часу його призначення на посаду задекларовані активи фактично подвоїлися, а ключовим джерелом збільшення стали державні виплати й зарплати, які Паюк отримував одразу у двох структурах, що працюють у сфері надрокористування.

Згідно з поданими ним деклараціями, уже в 2022 році доходи очільника Держкомісії виглядали доволі значними. У держпідприємстві «Надра України» він отримав понад 1,2 мільйона гривень заробітної плати, а робота в самій комісії принесла ще приблизно 1,27 мільйона. Разом це сформувало вагому частину річного бюджету родини, яка на той момент уже мала стабільні грошові резерви та низку заощаджень.

У 2023 році доходи сім’ї зросли помітно. Зарплата Паюка збільшилася майже вдвічі — до 3,34 млн грн, а дружина також наростила свої надходження, що свідчило про формування чіткої тенденції до збагачення.

Пік «фінансового прориву» припав на 2024 рік. Заробітна плата Паюка сягнула понад 5 млн гривень, що більш ніж у чотири рази перевищує показники 2022-го. Дружина отримала 829 тисяч гривень і додатково — майже 35 тисяч гривень бонусів від профспілки «Укргазвидобування».

Зросли і заощадження. Якщо раніше значна готівка була лише у Сергія Паюка, то в 2024 році близько 50 тисяч доларів готівкою та 30 тисяч гривень з’явилися і в його дружини. Загальна сума накопичень родини помітно зросла, причому попри війну та економічну нестабільність.

Ще цікавіша ситуація склалася у 2025 році. Паюк почав отримувати багатотисячні виплати від Європейської комісії. Однак Державна комісія з питань запасів корисних копалин поки що не надала публічних пояснень, за яку діяльність український чиновник отримує значні суми з бюджетів країн ЄС.

Фінансове зростання голови Держкомісії, попри воєнний час, викликає суспільні питання, адже йдеться про високопосадовця, який оперує даними та ресурсами державного значення. На тлі загального падіння доходів громадян та жорсткої економії видатків держави різке збільшення доходів посадовців виглядає особливо контрастно.

Власник мережі автозаправних комплексів «ОККО» Віталій Антонов реалізує на Львівщині великий туристичний проєкт — GORO Mountain Resort, що зводиться у форматі державної підтримки, яка дозволяє суттєво зменшити податкове навантаження. Кабінет Міністрів під керівництвом Юлії Свириденко затвердив перелік імпортних товарів для ТОВ «Славскі» загальною вартістю понад 46 мільйонів євро, які можна ввезти без сплати ввізних мит і ПДВ. Це рішення створило максимально сприятливі умови для реалізації курорту, а також викликало дискусію щодо масштабів і доцільності державної підтримки приватного бізнесу.

Ідея створення високогірного курортного комплексу виникла ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, однак наповнення проєкту державними інструментами стимулювання інвесторів стало можливим уже у воєнний період. Улітку 2025 року Кабмін, Славська селищна рада та ТОВ «Славскі» підписали спеціальний інвестиційний договір, який відкрив доступ до державної допомоги для будівництва курорту. У межах цього договору компанія отримала право на безмитне ввезення широкого переліку техніки та обладнання, необхідного для створення інфраструктури комплексу.

Закон про державну підтримку інвестиційних проєктів передбачає допомогу для проєктів від 12 млн євро, але компанія Антонова, ТОВ «Славскі», належить кіпрській Goro mountain resort limited, а сам Антонов має швейцарське резидентство. Це ставить під сумнів відповідність компанії критеріям закону, а прибуток майбутнього курорту, ймовірно, осідатиме за кордоном, а не в Україні.

Для будівництва курорту Антонов отримав значну кількість землі через схему, у якій громадяни України оформляли земельні ділянки на себе, а потім майже одночасно продавали їх ТОВ «Славскі». За даними судових матеріалів, у цю схему могли бути залучені депутати та колишні посадові особи Славської селищної ради, включно з братом бізнес-партнера Антонова. Розслідування земельних махінацій триває, але матеріали закриті для загального доступу.

Попри це, в медіа триває активна рекламна кампанія GORO Mountain Resort як «проєкту надії» з екологічними програмами та новою туристичною інфраструктурою. У червні 2025 року прем’єр-міністерка Юлія Свириденко заявила, що проєкт забезпечить 7,3 млрд грн надходжень до бюджетів усіх рівнів протягом 15 років, але не згадала про офшорне управління та ймовірну відсутність більшої частини прибутку в Україні.