Зимові морози та відключення електроенергії: ризики для безпеки харчових продуктів

Регіональна філія «Укрзалізниці» — «Одеська залізниця» — уклала договір на закупівлю спеціалізованого колесотокарного верстата, вартість якого становить 55,44 мільйона гривень. Придбання обладнання здійснювалося в межах процедури відкритих торгів, проте фактична конкуренція на тендері була відсутня, оскільки заявку подав лише один учасник.

Згідно з умовами договору, нове обладнання призначене для обслуговування та відновлення колісних пар рухомого складу. Очікується, що введення верстата в експлуатацію дозволить підвищити точність обробки, скоротити час ремонту та зменшити зношення деталей, що напряму впливає на безпеку та надійність залізничних перевезень у південному регіоні.

Під час підготовки закупівлі представник французького виробника обладнання заявляв про готовність запропонувати альтернативні умови оплати та постачання. Втім замовник повідомив, що діє відповідно до внутрішнього порядку закупівель «Укрзалізниці» в умовах воєнного стану, затвердженого правлінням компанії, і не має підстав для зміни процедури.

Власником ПрАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» є колишній народний депутат Максим Єфімов, який у 2023 році достроково склав депутатський мандат. Після цього він зосередився на бізнес-діяльності, зокрема у сфері важкого машинобудування.

Закупівля дороговартісного обладнання без конкуренції вкотре порушує питання прозорості та ефективності витрачання коштів у структурі державної компанії, особливо в умовах воєнного стану та обмежених бюджетних ресурсів.

Попри складну економічну ситуацію та воєнні реалії, деякі підприємства не просто утримують свої позиції на ринку, а й демонструють значне зростання оборотів завдяки державним замовленням. Одним із таких прикладів є столичне товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопром», яке спеціалізується на постачанні продуктів харчування та готових страв для навчальних закладів, лікарень, дитячих садків та інших соціальних установ.

За перший місяць року компанія отримала численні бюджетні замовлення у Києві та Київській області, що дозволило їй не лише стабілізувати фінансові показники, а й забезпечити додаткові робочі місця. «Зернопром» активно оптимізує логістичні процеси та впроваджує сучасні технології обробки та зберігання продуктів, що дозволяє гарантувати якість постачання навіть у складних умовах.

Черговим підтвердженням стабільності компанії на бюджетному ринку стала закупівля, оголошена Вишгородським ліцеєм «Сузір’я». Навчальний заклад замовив постачання сніданків та обідів для учнів на період із січня по травень 2026 року. Договір на суму 5,18 мільйона гривень було укладено саме з ТОВ «Зернопром».

Січень виявився для компанії особливо результативним. За цей місяць вона отримала близько десяти бюджетних замовлень у столиці та області. Загальна вартість укладених угод склала майже 20 мільйонів гривень. Для порівняння, за весь 2025 рік «Зернопром» підписав договорів на 40 мільйонів гривень, у 2024 році — на 25 мільйонів, у 2023-му — на 17 мільйонів, а у 2022-му — менш ніж на 10 мільйонів гривень.

З моменту запуску системи публічних закупівель компанія отримала понад три сотні бюджетних контрактів. Загальна вартість укладених договорів перевищила 126 мільйонів гривень, а після коригувань фактична сума становить понад 107 мільйонів. Географія діяльності підприємства обмежується Києвом і Київською областю, однак коло замовників є надзвичайно широким — від музичних ліцеїв і загальноосвітніх шкіл до управлінь освіти та соціальних установ.

Найбільшими клієнтами «Зернопрому» стали Київський державний музичний ліцей імені Миколи Лисенка, а також освітні структури Обухова, Обухівського району та кількох громад Київщини. Саме ці замовники забезпечили компанії десятки мільйонів гривень бюджетних надходжень.

ТОВ «Зернопром» було зареєстроване у 1999 році в Києві подружжям Олександром та Оленою Мазурками. Згодом до складу власників долучився їхній син Максим, який став співзасновником компанії у 2012 році у віці 22 років. Сьогодні підприємство входить до ширшої бізнес-групи родини Мазурків, до якої також належать аграрні, будівельні та девелоперські компанії, що працюють у сфері АПК, нерухомості та оренди.

Бізнес-активність родини тісно переплітається з державною та політичною сферою. У 2012–2016 роках Олександр Мазурко очолював державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця”», яке підпорядковувалося Фонду державного майна України. Сам Максим Мазурко у 2015 році став депутатом Київської обласної ради, де входив до комісії з питань бюджету та фінансів.

Його дружина у 2016–2020 роках працювала в Міністерстві юстиції України на посаді провідного спеціаліста профільного департаменту. Родинні зв’язки простежуються і в чинних структурах влади. Близький родич Мазурків нині працює в Офісі Президента України на посаді головного консультанта в директораті з питань економічної політики. У своїх деклараціях він зазначав користування квартирою та автомобілем, що належать членам родини Мазурків, а також отримання від них фінансових позик.

Окремої уваги заслуговує земельне питання. Родина Мазурків володіє десятками гектарів землі на Київщині, зокрема в Іванкові. Частина цих активів стала предметом судових спорів. Правоохоронні органи досліджували обставини придбання понад 40 гектарів землі компанією родини, з’ясувавши, що частина ділянок накладалася на землі лісового фонду. У 2021 році Верховний Суд остаточно скасував рішення, яким компанія визнавалася власником 42 гектарів, визнавши відчуження землі таким, що відбулося з порушенням законодавства.

На цьому тлі стрімке зростання бюджетних контрактів «Зернопрому» виглядає не лише як приклад підприємницької успішності, а й як ілюстрація того, наскільки тісно в Україні переплітаються бізнес, політика та доступ до державних ресурсів.

Віра Брежнєва вперше відкрито заговорила про ймовірність проведення концерту в Києві, чим одразу привернула увагу як прихильників, так і представників музичної індустрії. Останнім часом співачку дедалі частіше помічають в українській столиці, і ці візити вже не виглядають випадковими. Активність артистки в Києві стала предметом обговорення у соціальних мережах та медіа.

Раніше Брежнєва відвідала великий концерт гурту «Океан Ельзи» у Палаці спорту, де її поява не залишилася поза увагою публіки. Згодом співачка з’явилася й на презентаціях, культурних подіях та закритих заходах, пов’язаних з українським шоу-бізнесом. Такі кроки багато хто сприйняв як ознаку її поступового повернення до активної присутності в українському культурному просторі.

Після розлучення з Костянтином Меладзе співачка пережила складний період. Вона зізналася, що після понад двадцяти років на сцені навіть втрачала бажання співати. За словами Брежнєвої, емоційне відновлення зайняло час, а ключову роль у цьому процесі зрештою відіграла сама музика, яка знову повернулася в її життя.

Наразі артистка працює над новим творчим проєктом — повністю україномовним альбомом. Платівка складатиметься із семи композицій, а також передбачає зірковий дует, ім’я другого учасника якого поки що не розголошується. За словами Брежнєвої, робота над альбомом перебуває в активній фазі, а його реліз очікується приблизно за п’ять місяців.

Говорячи про майбутні плани, співачка зізналася, що дуже хоче презентувати новий матеріал наживо. Саме з цим вона пов’язує ідею можливого концерту в Києві. Артистка наголосила, що для неї це був би особливий виступ — із новими піснями та новим внутрішнім станом.

У ніч на 24 січня Києво-Печерська лавра зазнала ракетного удару з боку Росії, що стало першим подібним випадком з часів Другої світової війни. Про це повідомив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. Внаслідок атаки було пошкоджено вхід до комплексу Дальніх печер, а також Аннозачатіївську церкву, що входить до списку найцінніших пам’яток архітектури та духовної спадщини країни.

Історичний комплекс, який є символом української культури та духовності, неодноразово ставав об’єктом уваги міжнародної спільноти через його культурну цінність. Руйнування частин лаври викликає глибоку тривогу серед громадськості, істориків та релігійних діячів. Фахівці відзначають, що навіть часткове пошкодження таких об’єктів може мати непоправні наслідки для збереження культурної пам’яті України.

Лубінець наголосив, що удар по лаврі не можна розцінювати як випадковість.

«Це не випадковість. Це вибір», — заявив він.

Водночас омбудсмен підкреслив, що атака на Києво-Печерську лавру є лише одним із епізодів масштабного знищення релігійних і культурних об’єктів в Україні. За час повномасштабної збройної агресії Російської Федерації в Україні постраждали понад 700 релігійних споруд, з яких 53 були зруйновані повністю.

За словами Лубінця, такі дії є системною атакою на культурну, історичну та духовну спадщину українського народу. Руйнування святинь, які перебувають під міжнародним захистом, є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права, зокрема Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту.

Крім того, омбудсмен зазначив, що удари по релігійних об’єктах є посяганням на базові права людини — свободу віросповідання, історичну пам’ять та ідентичність.

«Захист культурної спадщини — це не другорядне питання війни. Це питання відповідальності. Адже культурна спадщина — це не про минуле. Це про нашу ідентичність. Те, за що ми боремося сьогодні», — підкреслив Дмитро Лубінець.

Печінка щодня виконує сотні життєво важливих функцій, від злагодженої роботи яких залежить стан усього організму. Вона бере участь у виробленні та накопиченні поживних речовин, нейтралізує токсини, регулює обмін жирів і білків, контролює рівень глюкози в крові та слугує сховищем для вітамінів і мінералів. Саме тому медики вважають печінку одним із ключових органів, без якого неможливе повноцінне функціонування жодної системи тіла.

Однією з головних особливостей печінки є її роль природного «очисника». Через неї проходить практично вся кров, що циркулює в організмі, і під час цього процесу знешкоджуються шкідливі речовини, продукти обміну та залишки лікарських препаратів. Коли навантаження на печінку зростає, вона певний час може компенсувати порушення, не подаючи чітких сигналів про проблему. Саме тому захворювання цього органа часто розвиваються непомітно.

Броколі

Цей овоч містить сульфорафани — природні сполуки, які активують ферменти детоксикації в печінці. Дослідження показують, що вживання екстракту паростків броколі допомагає знижувати рівень печінкових ферментів, зокрема АЛТ та γ-ГТФ, що свідчить про зменшення навантаження на орган.

Також броколі може сприяти профілактиці жирової хвороби печінки та покращувати обмін речовин.

Буряк

Буряк багатий на беталаїни — пігменти, які мають виражені антиоксидантні властивості. Вони допомагають зменшити оксидативний стрес і підтримують відновлення клітин печінки.

За даними досліджень, регулярне вживання бурякового соку або добавок на його основі може знижувати рівень ферментів АЛТ і АСТ у людей із неалкогольною жировою хворобою печінки. Крім того, буряк містить фолат і марганець, що підтримують метаболічні процеси.

Артишоки

Артишоки вважаються одним із найкорисніших овочів для печінки завдяки високому вмісту антиоксидантів. Вони містять поліфеноли, кверцетин, рутин, вітамін С, лютеолін та силімарин — речовини, які захищають клітини від пошкоджень і зменшують запалення.

Також у складі є цинарин, який стимулює вироблення жовчі. Це допомагає організму ефективніше розщеплювати жири та виводити токсини.

Фахівці радять включати ці продукти до щоденного меню разом із достатньою кількістю води, помірною фізичною активністю та обмеженням алкоголю й жирної їжі. Такий підхід допоможе підтримувати здоров’я печінки природним шляхом.

Ідея тижневого енергетичного перемир’я, озвучена Володимиром Путіним, не виглядає проявом сили чи стратегічної впевненості. Таку інтерпретацію запропонував оглядач британського видання The Telegraph Хеміш де Бретон-Гордон — колишній офіцер регулярної армії Великої Британії. На його думку, ця ініціатива радше свідчить про гостру потребу Москви виграти час, аби стабілізувати ситуацію для війська, яке дедалі відчутніше втрачає боєздатність.

Аналітик звертає увагу на сукупність факторів, що вказують на системну кризу російських збройних сил. Виснаження особового складу, проблеми з логістикою та нестача підготовлених резервів змушують Кремль вдаватися до нестандартних і ризикованих кроків. Серед них — залучення іноземних контингентів, пошук «живої сили» за межами країни та активізація вербування найманців у різних регіонах світу.

Окреме занепокоєння, зазначає оглядач, викликають повідомлення про повернення на фронт поранених ув’язнених, зокрема тих, хто втратив кінцівки. Частині з них навіть не надали протезів — їх, за наявною інформацією, змушують повертатися до бойових дій на милицях, щоб компенсувати гостру нестачу особового складу.

На думку Бретон-Гордона, дії російської влади демонструють дві ключові тенденції.

По-перше, російська армія стрімко втрачає боєздатність. Незалежні оцінки свідчать, що темпи просування російських військ є повільнішими, ніж у окопних армій Першої світової війни, при цьому людські втрати мають співмірний масштаб. За останні два роки Росія захопила трохи більше одного відсотка території України, втративши понад 500 тисяч осіб убитими та пораненими. Щоденні втрати, за оцінками, сягають близько тисячі військових.

Оглядач називає це класичною війною на виснаження, де поранених солдатів використовують як витратний матеріал, розраховуючи на те, що в України рано чи пізно закінчаться боєприпаси. Він наголошує, що такий сценарій можливий лише в разі, якщо Захід дозволить цьому статися.

По-друге, ситуація свідчить про повне зневаження Кремля до власного населення. Поки пересічні росіяни потерпають від високої інфляції та стрімкого зростання відсоткових ставок, держава спрямовує залишки ресурсів на виробництво ракет і безпілотників для атак на українські міста.

За словами Бретон-Гордона, для російського керівництва армія є лише витратним ресурсом. Ув’язнені та іноземні найманці, підкреслює він, коштують для Кремля ще менше, ніж мобілізовані громадяни.

Водночас оглядач вважає, що саме нинішній момент може стати реальним важелем впливу на Москву. Якщо оцінка стану російської армії є точною, навіть відносно невелике збільшення західної військової підтримки здатне суттєво змінити хід війни на користь України.

Бретон-Гордон наголошує, що Україна має вести переговори виключно з позиції сили, а не йти на поступки заради політичних фантазій Москви. На його думку, у момент, коли у Путіна швидко вичерпується людський ресурс, саме жорсткий міжнародний тиск може змусити Кремль піти на реальні кроки до завершення війни.

Останні голосування у Верховній Раді дедалі виразніше свідчать про внутрішню нестабільність у парламенті. Народні депутати підтримують звільнення окремих міністрів, але водночас не знаходять голосів для їхніх наступників, провалюють урядові фіскальні ініціативи та демонструють непередбачувану поведінку під час ухвалення стратегічно важливих рішень. Така ситуація загострює дискусію про реальний стан монобільшості та рівень керованості законодавчого органу.

Політолог Володимир Фесенко звертає увагу на те, що формально парламентська більшість у Верховній Раді все ще існує. Однак на практиці вона дедалі частіше не працює як єдиний політичний механізм. Усередині фракції спостерігаються розбіжності щодо ключових питань, а частина депутатів голосує ситуативно або займає відверто опозиційну позицію щодо урядових ініціатив.

За його словами, ядро фракції «Слуга народу» у голосуваннях становить приблизно 170–190 депутатів. До них додаються близько 80 голосів з різних депутатських груп — частково «Батьківщина», частково колишні депутати ОПЗЖ після початку повномасштабної війни. Саме ця конфігурація дозволяє ухвалювати рішення, хоча й не з усіх питань.

Проблеми починаються тоді, коли ядро фракції скорочується до 160 або навіть 150 голосів. Саме це, за словами Фесенка, проявилося під час кадрових голосувань у січні. Він також звертає увагу, що окремі політичні гравці намагалися зруйнувати не монобільшість як таку, а саме неофіційну коаліцію, спровокувавши урядову й парламентську кризу.

Народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський переконаний, що відставка Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента жодним чином не вплинула на роботу парламенту. За його словами, Єрмак ніколи напряму не втручався у процес голосування депутатів.

Бужанський зазначає, що має один із найнижчих показників голосування разом із фракцією, регулярно не підтримує або відкрито критикує законопроєкти, і при цьому жодного разу не отримував сигналів чи вказівок від Єрмака. Вплив керівника ОП, за його словами, відчувався лише на рівні формування порядку денного або рішень президента щодо підписання чи вето законів.

Фесенко також наголошує, що проблеми у фракції «Слуга народу» почалися задовго до відставки Єрмака. Йдеться про депресивні настрої, втому, бажання частини депутатів скласти мандат і втрату внутрішньої мотивації.

Ситуацію у фракції різко загострили події літа 2025 року, коли депутатів змусили підтримати закони, що обмежували повноваження НАБУ і САП, а згодом — під тиском протестів — скасувати власне рішення. За оцінкою експертів, парламентарів фактично зробили «крайніми», що викликало сильне роздратування навіть серед лояльних до президента депутатів.

Додатковим ударом став так званий «Міндічгейт», який також спричинив хвилю негативу всередині фракції. На цьому тлі лунали заклики до створення «коаліції національної стійкості» та навіть «уряду національної стійкості», однак ці ініціативи не мали продовження.

Окремою проблемою стала кадрова криза. Кількість депутатів від «Слуги народу» поступово зменшується, а замінювати вибулих майже ніким. Народні депутати йдуть з життя, переходять на роботу в органи виконавчої влади або інші структури, а список партії фактично вичерпаний.

Народний депутат Роман Каптєлов зазначає, що в партійному списку майже не залишилося людей, готових зайти до парламенту. Частина потенційних кандидатів відмовляється від мандату, розуміючи, що статус народного депутата означає пожиттєву публічність і постійний контроль. За його словами, близько 50 чинних депутатів хотіли б скласти мандат, але їм цього не дозволяють.

Через дефіцит кадрів виникають проблеми навіть із призначенням депутатів на міністерські посади, адже немає ким їх замінити у сесійній залі.

Якщо фракцію «Слуга народу» покинуть ще кілька депутатів, монобільшість зникне не лише фактично, а й формально. Цей ризик посилюється тим, що десятки парламентарів фігурують у кримінальних провадженнях. В умовах відсутності депутатської недоторканності це створює додаткові важелі тиску.

Максим Бужанський звертає увагу, що з наближенням виборів і потенційного завершення війни парламент дедалі важче ухвалює непопулярні рішення. Активний політичний процес ведуть опозиційні сили, насамперед «Європейська солідарність», яка використовує парламент як трибуну для політичної боротьби.

За його словами, навіть технічні законопроєкти нині обростають сотнями правок, що штучно блокує роботу Ради і перетворює кожне голосування на багатоденну баталію.

Роман Каптєлов вважає, що фактично від Верховної Ради зараз очікують лише ухвалення законів про вибори і референдум. Бюджет на 2026 рік уже прийнято, а ключові політичні рішення, за цією логікою, мають ухвалюватися безпосередньо народом.

За його словами, результати майбутніх референдумів будуть обов’язковими, а не рекомендаційними, і не потребуватимуть ратифікації парламентом. Після цього Верховна Рада ризикує остаточно перетворитися на майданчик для передвиборчої риторики.

Володимир Фесенко підсумовує, що попри кризові тенденції, повного розвалу монобільшості поки немає. Однак результативні голосування можливі лише за умов ручної мобілізації депутатів, яка працює епізодично.

Він переконаний, що для критично важливих рішень — співпраці з МВФ або євроінтеграції — голоси знайдуться. Керівництво парламенту і фракції зможе мобілізувати необхідну кількість депутатів, апелюючи до державних інтересів.

Максим Бужанський погоджується: всі справді важливі для країни законопроєкти будуть ухвалені. А от другорядні ініціативи можуть чекати місяцями або взагалі не бути проголосованими — і це, за його словами, не матиме критичних наслідків для країни.