Геополітична стратегія: як Заморозка війни в Україні вигідна для Китаю та хто вирішуватиме її майбутнє

Святогірська громада розташована в Донеччині, всього за 14 кілометрів від лінії фронту, і нині знаходиться в зоні активних бойових дій. Щодня тут можна почути вибухи, а російські дрони та керовані авіаційні бомби регулярно атакують територію громади. У відповідь на ці загрози українська армія активно працює над зміцненням оборони, і вже в 2024 році на території громади розпочали будівництво фортифікаційних споруд, щоб забезпечити надійний захист і не дати ворогу можливості просуватися далі.

Проєкт по укріпленню Святогірської громади реалізується за підтримки Полтавської обласної військової адміністрації, а самі укріплення охоплюють понад 21 кілометр. Це бетонні блоки, вогневі точки, бліндажі та інші об’єкти, які повинні забезпечити максимальний захист для військових та місцевих мешканців у разі наступу. Важливість цих споруд важко переоцінити, адже вони є частиною стратегії оборони України на Донбасі, який, як і раніше, є однією з найгарячіших точок конфлікту.

Наскільки нині небезпечно залишатися у Святогірську, та чи стала нова лінія оборони частиною корупційної схеми, дізнавалися журналісти Реальної Газети.

Ще торік на території Святогірської громади розпочали масштабне будівництво фортифікаційних споруд — бліндажів, вогневих точок та бетонних укріплень. Народний депутат Ярослав Железняк стверджує, що замість реальних укріплень були зведені лише імітаційні конструкції, які не відповідають вимогам обороноздатності. Він заявив, що через фіктивні контракти, завищені ціни та «фронтові» компанії було виведено близько 200 мільйонів гривень. Відтак, аби спростувати таку заяву, Полтавська ОВА організувала престур на Донеччину, щоби журналісти мали можливість особисто оглянути споруди.

«Як бачите, ми тут, і крім нас тут нікого більше немає. Основна мета нашого приїзду — це показати, що фортифікаційні споруди збудовані, вони на підконтрольній території України. Дані фортифікаційні споруди проєктувалися і будувалися відповідно до проєкту, який був розроблений проєктною організацією на замовлення Генерального штабу й проєктного інституту Міністерства оборони України», — сказав тимчасово виконувач обов’язки начальника Полтавської ОВА Володимир Когут.

Журналісти звернулися до Народного депутата Ярослава Железняка з питанням, що він думає стосовно такого престуру. Від своїх слів нардеп не відмовляється, натомість каже, що організаторам вже потрібно готуватися до допитів. Свої претензії до фортифікаційних споруд, зведених під керівництвом Полтавської обласної військової адміністрації, він також не раз озвучив у відео на своєму YouTube-каналі.

«Існує цілеспрямований та чіткий план привласнення близько 200 мільйонів гривень, який, на жаль, успішно реалізували у 2024 році. Полтавська ОВА взяла на себе один із ключових напрямів робіт на Донеччині, ближче до Покровська», — розповідає народний депутат України від партії «Голос» Ярослав Железняк.

У відповідь т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут запевнив, що адміністрація курувала роботи виключно на території Святогірської громади Донецької області, а народний депутат казав про Покровський район:

“Ми перебуваємо у Святогірському. Це — Краматорський район, Святогірська територіальна громада”.

4 вересня 2025-го стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України виправило до своєї підслідності кримінальне провадження щодо можливих зловживань посадовців Полтавської ОВА та пов’язаних із ними підрядників під час будівництва фортифікаційних споруд у зоні бойових дій.

Раніше ця справа перебувала в Бюро економічної безпеки на Полтавщині. Тамтешні детективи припускали, що службові особи ОВА спільно з підрядниками завищували вартість матеріалів у звітах. У документах, які передали до суду, йшлося, зокрема, про дерев’яні бруски, які у звітах коштували понад 9 тисяч гривень за кубометр, тоді як середня ринкова ціна — близько 6,6 тисячі. За підрахунками БЕБ, це могло спричинити збитки державі на понад 3 мільйони гривень.

Натомість Володимир Когут запевняє, роботи були не тільки виконані в рамках закладеного бюджету, а ще й кошти вдалося заощадити:

«Закінчилися роботи взимку 2024 року. Загальний кошторисний бюджет, згідно з проєктно-кошторисною документацією був з доповненнями, тому що коли приїхали виконувати роботу, виникла деяка ситуація на місцевості. Прийшлося коригувати деякі речі. Загальний бюджет становив 381 мільйон гривень. Згідно з актами від підрядника, загальна цифра склала 375,5 мільйонів гривень. Відповідно 5,5 мільйонів гривень, які були зекономлені, повернуті до державного бюджету», — наголосив Володимир Когут.

У Святогірській громаді фортифікаційні роботи виконували під керівництвом двох обласних військових адміністрацій — Полтавської та Хмельницької. Роботи розпочали й завершили майже одночасно, зазначив начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. І додав, що побудувати лінію оборони поблизу фронту — задача не проста. Під час робіт працівники часто потрапляли під ворожі атаки. А у суму робіт входить не тільки вартість будівельних матеріалів, а й оплата роботи працівників та технічного ресурсу.

«Працювало багато людей, техніки, будували ж і великі об’єкти, а для цього потрібні й крани, й екскаватори. Тобто це великі роботи, і ми їх зробили вчасно», — каже Рибалкін.

За його словами, під час будівництва не обійшлося без неприємностей: є поранені, підбита техніка, стався підрив екскаватору.

Водночас триває процес передачі робіт до Державної спеціальної служби транспорту. Це передбачає ретельну перевірку кожного об’єкта — від точності відповідності проєкту до технічного стану укріплень. Паралельно усуваються незначні недоліки, виявлені під час інспекцій, аби забезпечити максимальну готовність споруд до виконання бойових завдань у разі загострення ситуації на фронті.

«Виконується робота приймання й передачі даних споруд на баланс нашої служби, ВОПи (взводні опорні пункти) обстежуються. Є деякі недоліки, які одразу усуваються підрядними організаціями. Що саме це за недоліки, я не можу сказати. Також триває робота з приймання та перевірки документації. Вже зараз прийнято 2 опорних пункти, по інших роботи тривають», — розповів військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту.

Роки війни навчили українських захисників цінувати кожен метр укриття. Бо на початку війну укриттями слугували траншеї у посадках. Серед тих, хто вже бачив нові укріплення на власні очі, військовослужбовець Святослав.

Він дає позитивну оцінку виконаним роботам: «У 2022 році ми просто раділи траншеї у посадці, тут укріплені стінки широка траншея, не вузька, що сам ледве проходиш. Вже поросло травою, а влітку це — добре, це додаткове укриття. Загалом же фортифікації створені для життєдіяльності, щоби ти не рив собі нору десь, і тут я бачу, що умови створенні й основа на мою думку хороша. Натягнути сіточку від дронів, облаштуватися, й можна давати відсіч ворогу», — каже військовослужбовець Святослав.

Святогірська громада й досі живе під постійною загрозою війни. Від лінії фронту її відділяє всього кілька кілометрів — найближчий населений пункт громади близько 10 км від зони бойових дій. Попре це тут залишаються понад 2,6 тисячі людей, хоча ще після деокупації у 2022-му їх було понад 3 тисячі.

Щодня виїжджає кілька родин, частина евакуюється через державні програми, частина — власними силами. А небезпека для мирних жителів лише зростає: громада відчуває удари С-300, шахедів, крилатих ракет, а особливо «КАБів» (керованих авіаційних бомб), проти яких не існує захисту.

«Наші люди бачили фактично все. Наприклад якщо ми кажемо про Ярову, то там фактично немає жодного двора. У Святогірську теж немає жодної неушкодженої будівлі. Трошки інше тут життя і трошки інші тут дії. Тому найголовніше у нас питання зараз це — евакуація й взаємодія з військовими, які виконують свої безпосередні обов’язки на лінії бойового зіткнення», — розповідає Володимир Рибалкін.

У такій ситуації питання укріплень дуже важливе. Якщо росіяни все ж таки почнуть тиснути, перед противником має постати не просто ряд укриттів, а складна, продумана система фортифікацій, підкріплена десятками кілометрів траншей, бетонних блоків та вогневих точок. Це не лише перешкода на шляху ворога, але й нова можливість для українських воїнів тримати позицію та завдавати значних втрат противнику.

Захисник збірної України Віталій Миколенко поділився своїми враженнями після перемоги команди в матчі з Ісландією. Хоча гравці мали позитивні емоції від результату, сам Миколенко зазначив, що відчуття були змішаними через три пропущені м'ячі.

«Ми, звісно, задоволені перемогою, але не можна не відзначити, що пропустити три голи — це дуже погано, і це залишило певне розчарування. Ніхто в команді не святкував якось особливо, навіть попри те, що була важлива перемога. Єдине, що дійсно відзначили в роздягальні, — це дебют нашого молодого гравця, Велетня. Ми привітали його, але загалом відчуття не були однозначними», — розповів Віталій.

Він також відзначив вплив замін на хід матчу і позитивну роль ротації складу: «Дуже класно стартували, але потім, коли вигравали 3:1, пропустили два м’ячі і було дуже важко знову забити. Але вийшли заміни й вони нам дуже допомогли, на мою думку, я так скажу. І дуже радий, що ми виграли цей матч».

Миколенко пояснив, чому команда втратила перевагу: на його думку, коли команда веде в два м’ячі, гравці іноді підсвідомо розслабляються, і суперник отримує шанс скоротити різницю. «Коли ти виграєш завжди в два м’ячі, це ще важче. Тому що ти підсвідомо думаєш, що ти наче вже виграв цей матч, але тільки ти пропускаєш ще один м’яч, це вже різниця один, а вони на ходу, суперники», — сказав захисник.

Під час поєдинку Миколенко відзначився результативною передачею — асист на Руслана Маліновського.

Міський голова Вишгорода Олексій Момот та директор підрядної організації опинилися під підозрою у заволодінні бюджетними коштами. Офіс генерального прокурора повідомив, що у межах кримінального провадження перевіряються факти розтрати понад 6 мільйонів гривень, які могли бути виведені через фіктивні роботи та завищену вартість закупленої техніки. Йдеться про контракти на постачання двох екскаваторів-навантажувачів, які міська рада придбала на початку повномасштабної війни для добровольчого формування. Згідно зі слідством, техніку закупили через підприємство, яке не мало необхідних ресурсів для виконання цього контракту, а вартість екскаваторів була штучно завищена, що дозволило зловживати державними коштами.

Ця ситуація викликає занепокоєння, оскільки йдеться про фінансові ресурси, які повинні були використовуватись на підтримку обороноздатності країни в умовах війни. За інформацією прокуратури, внаслідок таких дій бюджет міста поніс серйозні фінансові втрати, а також зниження ефективності витрат, що вкрай важливо в умовах кризових ситуацій.

Ще один епізод стосується оплати 5 млн грн за роботи з днопоглиблення водойми у Вишгороді. Підрядник нібито не виконав ці роботи, однак мер підписав акти приймання та ініціював виплату.

Олексію Момоту інкримінують заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 191 ККУ). Сам Момот у коментарях заперечив звинувачення, назвавши справу «політичним замовленням». Він стверджує, що закупівлі та роботи були законними, а всі акти — підписані підрядниками та службами нагляду.

Олексій Момот очолює Вишгород із 2015 року. У 2016 він уже потрапляв у гучний скандал — тоді його затримала СБУ за підозрою у вимаганні 1 млн євро хабаря. Суд відсторонив його, але згодом він повернувся до виконання обов’язків. У 2020 році Момот знову переміг на виборах, балотуючись від партії «За майбутнє».

Тепер мер знову опинився в центрі корупційного скандалу, який може завершитися кримінальною відповідальністю та втратою посади.

У 2024 році державний бюджет компенсував народним депутатам витрати на оренду житла у Києві на загальну суму 26,3 мільйона гривень. Така допомога була надана третині депутатів Верховної Ради, а саме 117 парламентаріям, які відповідають вимогам закону: не мають власного житла в столиці або на відстані понад 30 км від Києва. Це дозволяє їм отримувати компенсацію за оренду житла, оскільки вони постійно приїжджають до Києва лише на періоди сесій.

Згідно з даними 2024 року, найбільшу частину коштів отримали представники фракції «Слуга народу». 87 депутатів цієї фракції отримали відшкодування на суму 19,8 мільйона гривень, що складає значну частину загальної суми виплат. Водночас інші політичні сили отримали відповідно менші суми. Так, фракція «Голос» мала 7 депутатів, яким було виплачено 1,5 мільйона гривень на оренду житла. Окрім того, «Європейська солідарність» і представники інших фракцій також скористалися цією допомогою, отримавши свою частку від загального бюджету.

Для порівняння: приблизно така сама сума (близько 26 млн грн) була спрямована в 2024 році на відновлення двоповерхового багатоквартирного будинку в Бородянці, зруйнованого під час воєнної агресії РФ — факт, який у публікаціях використовують для ілюстрації обсягу витрат на компенсації народним обранцям.

Практика виплат узгоджується із законодавчими нормами щодо забезпечення депутатів житлом під час роботи у парламенті.

У Київській області правоохоронці затримали 35-річну працівницю банку, яка протягом двох років незаконно переказувала гроші з рахунків померлих клієнтів на свої власні картки. Зловмисниця діяла з 2020 по 2021 рік, підбираючи облікові записи користувачів, що вже померли. Використовуючи своє службове становище, вона змінювала прив’язані до рахунків контактні дані і фінансові номери на свої, після чого здійснювала переведення коштів на власні картки.

За даними правоохоронних органів Київщини та Київської міської прокуратури, слідство вже встановило щонайменше шістьох потерпілих, а загальна сума викрадених коштів становить близько 500 тисяч гривень. Для того, щоб уникнути підозр, жінка переводила кошти в розмірі 10–20 гривень, що дозволяло їй довгий час залишатися непоміченою. Однак обережність не допомогла уникнути покарання: розслідування встановило, що зловмисниця використовувала систему банківських операцій для здійснення транзакцій у режимі прихованих операцій.

Під час обшуку вдома у фігурантки вилучили речові докази. Їй повідомили про підозру за трьома статтями Кримінального кодексу України: ч. 3 ст. 190 — шахрайство; ч. 1 ст. 200 — незаконні дії з платіжними документами; ч. 1 ст. 362 — несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерних систем. Санкції статей передбачають покарання до п’яти років позбавлення волі.

Зараз триває досудове розслідування, а правоохоронці продовжують встановлювати всі обставини справи та можливих інших потерпілих.

Керівник Дослідницької служби Верховної Ради Леся Ваолевська представила важливе парламентське дослідження, яке детально розглядає правове регулювання статусу «політично значущої особи» (ПЗО) в Україні. У документі також аналізуються підходи до застосування посиленого фінансового моніторингу щодо таких осіб, а також членів їхніх родин та пов'язаних осіб. Це дослідження є важливим для розуміння поточних проблем у сфері фінансового контролю та антикорупційної політики в Україні.

У своєму дослідженні Леся Ваолевська порівнює національну практику з міжнародними рекомендаціями, зокрема стандартами, розробленими Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), а також нормативами Європейського Союзу. До цього аналізу включені приклади з різних країн, серед яких Австралія, Велика Британія, Франція, Канада, Сінгапур, Швейцарія та Об'єднані Арабські Емірати.

Дослідження підкреслює, що після припинення публічних функцій посилену увагу зберігають ще щонайменше 12 місяців, причому оцінка залишкових ризиків враховує рівень впливу особи та її зв’язки з країнами, що мають високі ризики відмивання коштів. Якщо ризики визнають низькими, статус і пов’язані з ним заходи можуть бути зняті раніше. Така модель відповідає принципу «ризик-орієнтованого підходу», проте в інших державах терміни і критерії відрізняються.

Порівняльний огляд у документі показує значну різнорідність підходів у світі: Велика Британія застосовує ризик-орієнтований підхід без фіксованого строку моніторингу; Франція вимагає посиленого контролю щонайменше 12 місяців після відставки; Канада розділяє підхід за походженням — для іноземних ПЗО контроль може бути довічним, для національних — 5 років; Сінгапур також практикує ризик-орієнтованість без фіксованого строку; Швейцарія передбачає мінімум 10 років нагляду; ОАЕ — мінімум 3 роки. Учасники дослідження звертають увагу, що ці варіації відображають різну оцінку ризиків, історичний і правовий контекст кожної країни та рівень розвитку фінансової інфраструктури.

Документ також порівнює українські норми з Європейським законодавством, зокрема Директивою 2015/849 та пізнішими рекомендаціями ЄС, які визначають широкий перелік посад, що підпадають під режим ПЗО (глави держав, урядовці, депутати, судді, посли тощо). У 2023 році ЄС опублікував додатковні орієнтири щодо переліку посад для країн-членів, і дослідження зазначає, що українські правила адаптують ці підходи в рамках Угоди про асоціацію.

Практичні наслідки для банків йтих клієнтів очевидні: необхідність розширених процедур KYC (know your customer), більш жорсткої перевірки бенефіціарів, введення внутрішніх лімітів для схвалення великих операцій та постійне моніторингу транзакцій. Банки мають не лише виявляти підозрілі операції, а й документувати оцінку ризиків і вживати заходів згідно з внутрішніми політиками та національними регуляторними вимогами.

У дослідженні також піднімається питання ефективності практичної реалізації: відсутність єдиних підходів до строків моніторингу, відмінності в визначенні «пов’язаних осіб» та складності встановлення реальних бенефіціарів ускладнюють роботу як банків, так і контролюючих органів. Автори звертають увагу на потребу у вдосконаленні механізмів обміну інформацією між державними реєстрами, фінансовими установами та правоохоронними органами для швидшого виявлення аномалій та кореляції ризиків.

Ключовий висновок дослідження — щоб відповідати стандартам FATF і кращим міжнародним практикам, Україні варто забезпечити чіткі процедурні правила для застосування посиленого моніторингу, визначити прозорі критерії для встановлення строків нагляду та посилити інструменти контролю за деклараціями й джерелами доходів ПЗО. Це також передбачає підвищення спроможності банків у частині аналітики ризиків і кращу координацію між регуляторами.

Київська міська прокуратура повідомила про підозру власнику комплексу Galera Resort у самовільному будівництві ресторанного комплексу на самовільно зайнятій земельній ділянці. Ця ділянка, розташована на вулиці Набережно-Корчуватська, 35, має площу близько 0,5 гектарів. За даними слідства, незважаючи на те, що ТОВ «РК Галера» з 2015 року є власником цього комплексу, самовільне розширення будівництва на території без відповідних дозволів викликало занепокоєння правоохоронців.

Як зазначається в розслідуванні, у 2018 році Київська міська рада передала компанії в оренду земельну ділянку площею 0,6 га для розміщення об’єкта. Проте, виявилося, що частина землі, на якій було здійснене будівництво, не була включена до договору оренди. Ця обставина призвела до порушення вимог земельного законодавства та розвитку об’єкта без належних дозволів.

Фігурантом справи є бізнесмен Олександр Крамаренко. Він має ділові зв’язки з відстороненим секретарем Київської міської ради Володимиром Бондаренком: вони спільно володіють ТОВ «Б.В.К.», яке володіє бізнес-центром у Протасовому Яру (вул. Нововокзальна, 2). У деклараціях і реєстрах також фіксують, що Крамаренко, його дружина Марина та Володимир Бондаренко — власники сусідніх приватних будинків у Голосіївському районі (вул. Максима Рильського).

У біографічних відомостях Крамаренка зазначено, що раніше він працював помічником народного депутата від «Партії регіонів» Артема Семенюка, а також був радником ексголови ДПС Олексія Любченка. Окрім цього, ім’я підприємця вже фігурувало в матеріалах досудових розслідувань: під час обшуків у його будинку детективи НАБУ вилучили 993,7 тис. доларів США та 30 тис. євро.

Прокуратура інформує, що наразі тривають процесуальні дії, у межах яких встановлюються обставини зайняття земельної ділянки, законність будівництва та можливі правопорушення. Слідчі мають перевірити, чи відповідає фактичний стан речей документам на право користування землею та погодженням, наданим уповноваженими органами.

Журналістські розслідування та матеріали правоохоронних органів виявили складну та масштабну схему виведення активів компанії «Юнігран», пов'язану з колишнім депутатом Броварської міської ради Сергієм Шапраном і рядом інших фігурантів. Суть цієї схеми полягає в тому, що замість того, щоб передати арештоване майно до державної власності, значну частину активів переписали на фірми, що підконтрольні групі осіб, і перепродали за заниженими цінами. В результаті таких дій держава недоотримала значну суму коштів, що мали надійти до бюджету.

Розслідувачі зазначають, що низка компаній, пов'язаних з «Юніграном», активно брала участь у цій схемі. Серед таких компаній — «Юні Стоун Плент», «Юні Люкс», «Юні Сервіс», «Мартен Локс». Всі ці фірми, згідно з матеріалами розслідування, входили до мережі підприємств, якими керували або контролювали особи, наближені до Шапрана. Їхня діяльність сприяла тому, що державний бюджет недоотримав значні кошти, які мали б надійти від продажу арештованих активів.

Деякі матеріали прямо пов’язують ці операції з переліком осіб, серед яких згадують ексдепутата Одеської облради Володимира Осіпова, екс-податківця Ігоря Скорохода та нинішнього голову Одеської ОВА Олега Кіпера, — саме такі зв’язки фігурують у публікаціях про те, як активи переходили до нових власників. Ці твердження базуються на журналістських розслідуваннях і потребують додаткової перевірки правоохоронними органами.

На тлі розслідувань НАЗК встановило недостовірні відомості у декларації Сергія Шапрана на суму понад 193 млн грн — це окрема складова претензій до бізнесмена й підстава для подальших перевірок.

Правоохоронні органи відкрили низку проваджень щодо виведення активів «Юнігран» і незаконного розпорядження арештованим майном; справи, за даними ЗМІ, об’єднувалися з раніше відкритими матеріалами та доповнювалися новими епізодами кримінальних проваджень. У низці публікацій зазначають, що через це держава досі не отримала очікуваних надходжень від вилучених активів.

Сергія Шапрана затримали в червні 2025 року в межах одного з проваджень, однак у вересні того ж року він вийшов під заставу — ЗМІ повідомляли про розмір застави близько 5 млн грн, що викликало суспільне обурення з огляду на масштаби фігуруючих у матеріалах збитків. Стан справи щодо притягнення інших фігурантів і відшкодування збитків залишається предметом слідства.

Експерти й журналісти звертають увагу на кілька ключових питань, які потребують оперативної реакції держави: можливі факти умисного зняття арештів або пом’якшення обмежувальних заходів щодо майна підсанкційних бізнесменів; участь у схемах третіх осіб і компаній-фантомів; а також недостовірне декларування доходів і активів. Усе це створює ризики як для наповнення держбюджету, так і для довіри до системи управління конфіскованими активами.

Правоохоронні органи, НАЗК та інші контролюючі інституції мають оприлюднити результати перевірок і поінформувати громадськість про подальші процесуальні кроки: хто саме притягується до відповідальності, які суми відшкодовано державі, чи є рішення про повернення активів державі та які судові рішення вже ухвалені. Ми звернулися до правоохоронців і НАЗК із запитом про коментар і оновимо матеріал після отримання офіційних відповідей.