Показова страта в Одесі: розстріл серед білого дня

Цієї ночі українські регіони зазнали нової хвилі атак з боку російських військ. У Полтавській і Сумській областях безпілотники завдали серйозних ударів по цивільній інфраструктурі, спричинивши великі руйнування та пожежі. Під час атаки відбулися прямі влучання у кілька важливих об’єктів, що призвело до значних пошкоджень. Полтавська обласна військова адміністрація повідомила, що внаслідок ударів було знищено частину адміністративної будівлі, складських приміщень, а також рухомий склад залізничної інфраструктури. Одночасно зафіксовано серйозні пошкодження енергетичного об’єкта.

Голова Полтавської обласної військової адміністрації Володимир Когут зазначив, що наслідки атаки включають пошкодження енергетичних мереж, внаслідок чого понад тисячу побутових споживачів та більше двох десятків юридичних осіб залишилися без електропостачання. Пожежі, які спалахнули через прямі влучання та падіння уламків, продовжують завдавати шкоди, поглиблюючи катастрофічну ситуацію в регіоні.

Ранкові повідомлення також надходили з Сумщини: тамтешня ОВА інформує про ранкові удари ударними дронами по території громади. Зокрема, у Сумах внаслідок атаки постраждав тролейбус — за медичною допомогою звернулися пасажир і водійка; про їхній стан повідомили як про задовільний.

ДСНС інформує і про наслідки нічних влучань у Харківській області: у Немишлянському районі Харкова сталося руйнування і пожежа на території цивільного підприємства. У всіх згаданих випадках, за даними рятувальників і місцевих адміністрацій, обійшлося без загиблих.

Станом на зараз тривають аварійно-відновлювальні роботи в енергетиці та робота оперативних служб із ліквідації пожеж і усунення наслідків влучань. Місцеві ОВА закликають мешканців зберігати спокій, дотримуватися правил безпеки та слідкувати за офіційними повідомленнями органів місцевого самоврядування і ДСНС.

На низькій навколоземній орбіті вже давно перебувають тисячі супутників, які належать до системи Starlink компанії SpaceX Ілона Маска. З кожним роком цей потік супутників збільшується, що викликає нові виклики для космічної інфраструктури Землі. Супутники, які вийшли з експлуатації або завершили термін служби, поступово входять в атмосферу і згорають, але цей процес є лише частиною проблеми, пов’язаної з швидким ростом космічного сміття. За словами астрофізика Джонатана Макдауелла, щодня на Землю падають один або два супутники Starlink, і з чисельним збільшенням орбітальних угруповань ця цифра невпинно зростатиме.

Із моменту запуску першого супутника Starlink у 2019 році SpaceX вже вивела на орбіту понад 8000 супутників, а цього року було додано більше 2000 нових одиниць. Паралельно з цією програмою, інші технологічні гіганти, такі як Amazon, також готуються до запуску власних супутникових систем, які забезпечуватимуть інтернет-зв'язок у віддалених районах Землі. Прогнозується, що Amazon розгорне понад 3000 супутників, і перша партія вже на старті.

Короткий термін служби супутників Starlink – приблизно 5 років – призводить до того, що вони після завершення роботи повертаються в атмосферу Землі і там згорають. Вчені стурбовані тим, що згорілі супутники забруднюють атмосферу металами, що потенційно може пошкодити озоновий шар.

Федеральне управління цивільної авіації США попереджає, що до 2035 року щорічно може падати близько 28 000 фрагментів супутників Starlink. Раніше ймовірність травмування від космічного сміття була практично нульовою, але через 10 років вона може зрости до 61%. Макдауелл прогнозує, що вже незабаром на Землю щодня падатиме щонайменше п’ять супутників, а збільшення їх кількості може спричинити неконтрольовані зіткнення та появу ще більшого обсягу космічного сміття.

Також супутники можуть виходити з ладу достроково через сонячну активність, оскільки сильні сонячні бурі провокують часті падіння супутників в атмосферу. Наразі важко оцінити масштаб забруднення атмосфери металами, але занепокоєння вчених щодо цього обґрунтоване.

Одним із перших на реакцію підписників звернула увагу одна з прихильниць блогерки, запитавши: «Так а що, вони правда вже встигли одружитись?» У відповідь Даша Квіткова вирішила не вдаватися до серйозних пояснень, а з гумором відповіла: «Не знаю, треба розібратися в цій ситуації». Це відповіло не лише на питання, а й додало новий штрих до загадкової атмосфери навколо особистого життя блогерки.

Незважаючи на те, що Даша не дала чіткої відповіді, її жартівливий тон лише підсилив інтерес до цього питання. У соцмережах вже давно звикли до того, що інфлюенсери можуть підтримувати певну інтригу навколо своїх стосунків, і Квіткова, схоже, не стала виключенням. Водночас варто зазначити, що особисте життя таких публічних осіб завжди викликає особливу увагу, а кожен маленький момент, навіть така деталь, як нова обручка, може стати приводом для нових припущень та обговорень серед фанатів.

Раніше в мережі помітили фото з обіймами пари, які теж додали інтересу до особистого життя пари. У своєму коментарі Квіткова не підтвердила і не спростувала чутки однозначно, натомість зберегла інтригу й відповіла жартівливо, що викликало позитивну реакцію серед підписників.

Шанувальники відреагували на коментар тепло: багато хто похвалив Дашу за вміння тримати інтригу й ставитися до чуток із гумором, інші закликали поважати приватність пари й дочекатися офіційних повідомлень. На даний момент офіційних заяв ні від Квіткової, ні від Бражка щодо зміни сімейного статусу не надходило.

У Києві, поблизу станції метро «Академмістечко», планується будівництво нового великого торгово-розважального центру та масштабна реконструкція підземних переходів. Ці роботи, згідно з розпорядженням КМДА, повинні розпочатися в 2025 році і тривати до 2027 року. Міська влада запевняє, що ці зміни не впливатимуть на функціональне призначення станції та не порушать нормальну роботу метрополітену. Проте в транспортних колах та серед громадських активістів вже виникла серйозна стурбованість.

Експерти та представники громадських організацій звертають увагу на кілька важливих проблем, які можуть виникнути внаслідок цієї реконструкції. Олександр Гречко з ГО «Пасажири Києва» підкреслює, що проект не враховує інтереси пасажирів та може значно ускладнити їх пересування. За його словами, будівництво великих торгово-розважальних центрів поруч з важливими транспортними вузлами створює додаткове навантаження на інфраструктуру. Підвищена кількість відвідувачів таких об'єктів може призвести до переповнених підземних переходів, заторів та проблем з доступом до станції метро.

Експерти також попереджають про транспортні наслідки: у проєкті наразі не прописано, де зупинятимуться автобуси, як організують під’їзд і паркування для відвідувачів ТРЦ та мешканців, тож існує ризик утворення заторів і «колапсу» транспортного руху, особливо для мешканців західних передмість — Ірпеня та Бучі — які користуються пересадковим вузлом.

Окрема претензія — відсутність рішень щодо безбар’єрності. За проєктом не передбачено ліфтів чи підйомників для людей з інвалідністю та маломобільних груп, наголошують активісти, через що доступ до станції та пересування в підземних переходах може стати проблемою для частини пасажирів.

Що пропонують фахівці: передбачити автобусну станцію в складі ТРЦ, облаштувати підземний паркінг із прямим переходом до метро та забезпечити безбар’єрний доступ у підземних переходах. Без цих змін, попереджають вони, проєкт може створити більше проблем, ніж вигод.

У КМДА в коментарі зазначили, що містобудівні умови та обмеження на будівництво комплексу були видані ще у 2011 році компанії «Гротто». У «Київському метрополітені» підтвердили, що точне розташування виходів і організація переходів будуть визначені проєктною документацією.

Термін виконання робіт — до 2027 року — означає тривалі будівельні роботи поблизу одного з ключових пересадкових вузлів міста. Через це мешканці і експерти очікують докладнішої проєктної документації, із роз’ясненнями щодо організації руху, заходів з пожежної безпеки та інклюзивних рішень.

Зведення великого ТРЦ поруч із метро ставить питання балансу між інвестиціями та транспортною доступністю — і змушує владні структури довести, що проєкт передбачає стале вирішення проблем пасажиропотоку, безбар’єрності та безпеки в одному з найжвавіших районів Києва.

Україна успішно побудувала потужну оборонну промисловість, здатну виробляти тисячі артилерійських снарядів, бронетехніки та безпілотників, що відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки. З часу початку війни країна зробила значні кроки в модернізації виробничих потужностей та розвитку високотехнологічних систем озброєнь. Проте, як вказує авторитетне міжнародне видання The New York Times, поряд з успіхами, в українській оборонній сфері існують серйозні системні проблеми, зокрема у сфері державних закупівель озброєнь.

Згідно з даними внутрішніх урядових аудитів та оцінок експертів, існують численні порушення у процесі проведення тендерів та підписання контрактів. Однією з основних проблем є підписання угод не з тими учасниками торгів, які запропонували найнижчі ціни, що порушує принцип прозорості і справедливості конкурсів. Крім того, є побоювання щодо відсутності належної перевірки фінансових потоків у рамках деяких платежів, що також ставить під сумнів ефективність використання державних коштів у сфері оборони.

Критики наголошують на кількох проблемних трендах: укладення контрактів із компаніями, що пропонували дорожчі умови; передоплати за поставки, які були затримані або виконані не в повному обсязі; а також широкий залучення посередників, які отримували націнки замість прямих закупівель у виробників. Колишній радник агентства Тамерлан Вахабов в інтерв’ю виданню зазначав, що «в умовах воєнного стану відсутня політична воля робити все правильно», і що переплати відбувалися «з невідомих причин».

У відповідь керівництво Агентства з оборонних закупівель наголошує: нижчі пропозиції іноді відхиляли через невідповідність вимогам якості, строкам постачання або іншим критеріям. Директор агентства Арсен Жумаділов повідомив, що частина проблем спонукала відомство експериментувати з новими моделями закупівель, зокрема створенням онлайн-ринку, де командири можуть замовляти безпілотники безпосередньо у постачальників «в один-два кліки». За словами посадовця, це має зменшити бюрократію і підвищити прозорість постачань.

Аудити, які перевіряли період від початку 2024 року до березня 2025 року, не дали підстав для звинувачень у систематичній крадіжці, але виявили численні процедурні ризики: використання посередників у великій частці контрактів, відсутність документально підтверджених виробничих потужностей у деяких підрядників, а також випадки неповних або затриманих поставок. Частина закупівель здійснювалась через посередників із типовою націнкою близько 3%, що також викликало запитання в аудиторів.

На тлі швидкого зростання внутрішнього озброєння важливо не лише масштабувати виробництво, а й посилити контроль за закупівлями — щоб уникнути марних витрат і зберегти довіру донорів та платників податків. Запровадження електронного ринку і інших інноваційних механізмів закупівель розглядають як крок у правильному напрямі, але наголошують, що нові інструменти мають супроводжуватися жорсткою перевіркою постачальників і публічним звітуванням про витрати.

2 жовтня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила рішення, яке має важливе значення для боротьби з корупцією в Україні. Згідно з постановою суду, майно колишнього народного депутата Володимира Олійника буде конфісковане на користь держави. Це рішення стало результатом задоволення апеляційної скарги Міністерства юстиції України, яке ініціювало процес переходу низки об’єктів і корпоративних прав у власність держави.

Конкретно, суд постановив, що на користь держави передаються шість об’єктів нерухомого майна, розташованих у місті Черкаси, а також один об’єкт нерухомості в Київській області. Окрім цього, конфісковано самохідне моторне прогулянкове судно, що належало Олійнику, а також частка корпоративних прав у ТОВ «Е.С.П. Технології». Це рішення є важливим кроком у боротьбі з корупцією, оскільки дозволяє відновити справедливість та покарати осіб, які незаконно збагачувалися на шкоду державі.

Передісторія справи: 4 вересня Вищий антикорупційний суд першої інстанції частково задовольнив позов Мін’юсту — тоді було стягнуто частки у нерухомості й 1/2 моторного судна, але суд відмовив у конфіскації частки у ТОВ «Е.С.П. Технології», оформленої на дружину Олійника. Після апеляційного перегляду ця частка також визнана складовою активів, що підлягають переданню державі.

Хто такий Володимир Олійник: у 1994–2002 роках він був мером Черкас, а згодом — народним депутатом України V–VII скликань (позафракційно й від різних політичних сил, у тому числі від «Партії регіонів»). Після подій Революції Гідності Олійник виїхав за межі України — за даними слідства та ЗМІ, він оселився в РФ і потрапив до переліку осіб, які відкрито підтримували дії, спрямовані проти інтересів України. Правоохоронні органи також повідомляють, що в 2022 році Олійник незаконно перебував на тимчасово окупованих територіях і давав інтерв’ю російським ЗМІ з виправданими заявами щодо воєнної агресії.

Рішення апеляційної палати є логічним продовженням процесу стягнення активів, ініційованого Міністерством юстиції. Постанова набирає чинності відразу та не підлягає оскарженню, тож повернення вказаних активів у держвласність має розпочатися без затримок. Ми звернулися до пресслужб Мін’юсту та ВАКС за коментарями стосовно виконання рішення й оновимо матеріал у разі надходження додаткової інформації.

Столичні правоохоронці затримали підприємця, який організував незаконний бізнес з фіктивного працевлаштування іноземців за значну плату. За $4,500 він обіцяв іноземцям, переважно з країн Центральної Азії, можливість отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні. Операція із затримання відбулася під час передачі частини коштів, що стало результатом розслідування поліції.

Як стало відомо, зловмисник створив своєрідний «пакет послуг», який включав оформлення трудових договорів на свою компанію, яка офіційно займається торгівлею. Однак насправді договори були підробленими, а працевлаштування — лише формальністю, що дозволяло іноземцям отримати підстави для тимчасового перебування в Україні. Окрім цього, підприємець обіцяв «вирішити питання» у Державній міграційній службі, що додатково підсилювало привабливість його пропозицій.

Операцію із затримання провели слідчі Печерського управління поліції спільно зі співробітниками Служби безпеки України. Чоловіка затримали згідно зі статтею 208 Кримінального процесуального кодексу під час фіксації отримання частини коштів.

Під час обшуків за місцем проживання та в офісних приміщеннях правоохоронці вилучили мобільні телефони, сім-карти, банківські картки, печатки на різні ФОП, українські та іноземні паспорти, копії документів іноземців, порожні бланки страхової компанії та підроблені договори на працевлаштування.

Підприємцю повідомлено про підозру за частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України. Санкція цієї статті передбачає до дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Процесуальне керівництво у справі здійснює Печерська окружна прокуратура міста Києва; досудове розслідування триває, слідчі працюють над встановленням інших причетних до схеми осіб.

Святогірська громада розташована в Донеччині, всього за 14 кілометрів від лінії фронту, і нині знаходиться в зоні активних бойових дій. Щодня тут можна почути вибухи, а російські дрони та керовані авіаційні бомби регулярно атакують територію громади. У відповідь на ці загрози українська армія активно працює над зміцненням оборони, і вже в 2024 році на території громади розпочали будівництво фортифікаційних споруд, щоб забезпечити надійний захист і не дати ворогу можливості просуватися далі.

Проєкт по укріпленню Святогірської громади реалізується за підтримки Полтавської обласної військової адміністрації, а самі укріплення охоплюють понад 21 кілометр. Це бетонні блоки, вогневі точки, бліндажі та інші об’єкти, які повинні забезпечити максимальний захист для військових та місцевих мешканців у разі наступу. Важливість цих споруд важко переоцінити, адже вони є частиною стратегії оборони України на Донбасі, який, як і раніше, є однією з найгарячіших точок конфлікту.

Наскільки нині небезпечно залишатися у Святогірську, та чи стала нова лінія оборони частиною корупційної схеми, дізнавалися журналісти Реальної Газети.

Ще торік на території Святогірської громади розпочали масштабне будівництво фортифікаційних споруд — бліндажів, вогневих точок та бетонних укріплень. Народний депутат Ярослав Железняк стверджує, що замість реальних укріплень були зведені лише імітаційні конструкції, які не відповідають вимогам обороноздатності. Він заявив, що через фіктивні контракти, завищені ціни та «фронтові» компанії було виведено близько 200 мільйонів гривень. Відтак, аби спростувати таку заяву, Полтавська ОВА організувала престур на Донеччину, щоби журналісти мали можливість особисто оглянути споруди.

«Як бачите, ми тут, і крім нас тут нікого більше немає. Основна мета нашого приїзду — це показати, що фортифікаційні споруди збудовані, вони на підконтрольній території України. Дані фортифікаційні споруди проєктувалися і будувалися відповідно до проєкту, який був розроблений проєктною організацією на замовлення Генерального штабу й проєктного інституту Міністерства оборони України», — сказав тимчасово виконувач обов’язки начальника Полтавської ОВА Володимир Когут.

Журналісти звернулися до Народного депутата Ярослава Железняка з питанням, що він думає стосовно такого престуру. Від своїх слів нардеп не відмовляється, натомість каже, що організаторам вже потрібно готуватися до допитів. Свої претензії до фортифікаційних споруд, зведених під керівництвом Полтавської обласної військової адміністрації, він також не раз озвучив у відео на своєму YouTube-каналі.

«Існує цілеспрямований та чіткий план привласнення близько 200 мільйонів гривень, який, на жаль, успішно реалізували у 2024 році. Полтавська ОВА взяла на себе один із ключових напрямів робіт на Донеччині, ближче до Покровська», — розповідає народний депутат України від партії «Голос» Ярослав Железняк.

У відповідь т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут запевнив, що адміністрація курувала роботи виключно на території Святогірської громади Донецької області, а народний депутат казав про Покровський район:

“Ми перебуваємо у Святогірському. Це — Краматорський район, Святогірська територіальна громада”.

4 вересня 2025-го стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України виправило до своєї підслідності кримінальне провадження щодо можливих зловживань посадовців Полтавської ОВА та пов’язаних із ними підрядників під час будівництва фортифікаційних споруд у зоні бойових дій.

Раніше ця справа перебувала в Бюро економічної безпеки на Полтавщині. Тамтешні детективи припускали, що службові особи ОВА спільно з підрядниками завищували вартість матеріалів у звітах. У документах, які передали до суду, йшлося, зокрема, про дерев’яні бруски, які у звітах коштували понад 9 тисяч гривень за кубометр, тоді як середня ринкова ціна — близько 6,6 тисячі. За підрахунками БЕБ, це могло спричинити збитки державі на понад 3 мільйони гривень.

Натомість Володимир Когут запевняє, роботи були не тільки виконані в рамках закладеного бюджету, а ще й кошти вдалося заощадити:

«Закінчилися роботи взимку 2024 року. Загальний кошторисний бюджет, згідно з проєктно-кошторисною документацією був з доповненнями, тому що коли приїхали виконувати роботу, виникла деяка ситуація на місцевості. Прийшлося коригувати деякі речі. Загальний бюджет становив 381 мільйон гривень. Згідно з актами від підрядника, загальна цифра склала 375,5 мільйонів гривень. Відповідно 5,5 мільйонів гривень, які були зекономлені, повернуті до державного бюджету», — наголосив Володимир Когут.

У Святогірській громаді фортифікаційні роботи виконували під керівництвом двох обласних військових адміністрацій — Полтавської та Хмельницької. Роботи розпочали й завершили майже одночасно, зазначив начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. І додав, що побудувати лінію оборони поблизу фронту — задача не проста. Під час робіт працівники часто потрапляли під ворожі атаки. А у суму робіт входить не тільки вартість будівельних матеріалів, а й оплата роботи працівників та технічного ресурсу.

«Працювало багато людей, техніки, будували ж і великі об’єкти, а для цього потрібні й крани, й екскаватори. Тобто це великі роботи, і ми їх зробили вчасно», — каже Рибалкін.

За його словами, під час будівництва не обійшлося без неприємностей: є поранені, підбита техніка, стався підрив екскаватору.

Водночас триває процес передачі робіт до Державної спеціальної служби транспорту. Це передбачає ретельну перевірку кожного об’єкта — від точності відповідності проєкту до технічного стану укріплень. Паралельно усуваються незначні недоліки, виявлені під час інспекцій, аби забезпечити максимальну готовність споруд до виконання бойових завдань у разі загострення ситуації на фронті.

«Виконується робота приймання й передачі даних споруд на баланс нашої служби, ВОПи (взводні опорні пункти) обстежуються. Є деякі недоліки, які одразу усуваються підрядними організаціями. Що саме це за недоліки, я не можу сказати. Також триває робота з приймання та перевірки документації. Вже зараз прийнято 2 опорних пункти, по інших роботи тривають», — розповів військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту.

Роки війни навчили українських захисників цінувати кожен метр укриття. Бо на початку війну укриттями слугували траншеї у посадках. Серед тих, хто вже бачив нові укріплення на власні очі, військовослужбовець Святослав.

Він дає позитивну оцінку виконаним роботам: «У 2022 році ми просто раділи траншеї у посадці, тут укріплені стінки широка траншея, не вузька, що сам ледве проходиш. Вже поросло травою, а влітку це — добре, це додаткове укриття. Загалом же фортифікації створені для життєдіяльності, щоби ти не рив собі нору десь, і тут я бачу, що умови створенні й основа на мою думку хороша. Натягнути сіточку від дронів, облаштуватися, й можна давати відсіч ворогу», — каже військовослужбовець Святослав.

Святогірська громада й досі живе під постійною загрозою війни. Від лінії фронту її відділяє всього кілька кілометрів — найближчий населений пункт громади близько 10 км від зони бойових дій. Попре це тут залишаються понад 2,6 тисячі людей, хоча ще після деокупації у 2022-му їх було понад 3 тисячі.

Щодня виїжджає кілька родин, частина евакуюється через державні програми, частина — власними силами. А небезпека для мирних жителів лише зростає: громада відчуває удари С-300, шахедів, крилатих ракет, а особливо «КАБів» (керованих авіаційних бомб), проти яких не існує захисту.

«Наші люди бачили фактично все. Наприклад якщо ми кажемо про Ярову, то там фактично немає жодного двора. У Святогірську теж немає жодної неушкодженої будівлі. Трошки інше тут життя і трошки інші тут дії. Тому найголовніше у нас питання зараз це — евакуація й взаємодія з військовими, які виконують свої безпосередні обов’язки на лінії бойового зіткнення», — розповідає Володимир Рибалкін.

У такій ситуації питання укріплень дуже важливе. Якщо росіяни все ж таки почнуть тиснути, перед противником має постати не просто ряд укриттів, а складна, продумана система фортифікацій, підкріплена десятками кілометрів траншей, бетонних блоків та вогневих точок. Це не лише перешкода на шляху ворога, але й нова можливість для українських воїнів тримати позицію та завдавати значних втрат противнику.